про кордони

Mar 12, 2014 15:52

як і будь-яка радянська дитина, я маю великі проблеми із особистими кордонами. моїми, тобто ( Read more... )

психологія, мемуар

Leave a comment

Comments 25

stekunova_sem March 12 2014, 14:04:44 UTC
та це поширене явище - найбільше і найдовше, по одній з версій, людина пам"ятає саме несправедливість до себе, найгірше - у робочій сфері, це ще гірше, ніж особисті стосунки. чомусь вірю.

Reply


orientalist March 12 2014, 14:19:14 UTC
>>чи починають вчитувати у мої репліки якісь натяки чи непрямі звернення. I don't do натяки. я кажу прямим текстом те, що вважаю за потрібне. я не газета "Правда", в мене нема потреби писати / говорити із підтекстами, і тому читати між рядками моїх текстів нема сенсу. бо між рядками в моїх текстах нічого нема. все в рядках.

Точь-в-точь как говорила моя большая подруга: "Что там у меня между строк вчитывать? У меня и в строках всего достаточно. Загадочную из себя и не думала строить. Непонятно что-то? Спрашивайте - отвечу" :)

Reply

maryxmas March 12 2014, 14:26:48 UTC
правильно говорила.

Reply

orientalist March 12 2014, 14:30:59 UTC
Ну, потому мы с ней и дружим крепко по сю пору.

Reply

bobo_ny March 12 2014, 19:16:50 UTC
Тоді в мене питання: навіщо всій розсилці знати про те, що з вами перестала розмовляти авторка статті? І якщо це повідомлення для всіх - чому б його і не сформулювати як для всіх, а не звернутися лише до однієї особи, а відіслати всім. В таких подвійних посланнях не дуже багато прямоти.

Reply


(The comment has been removed)

maryxmas March 12 2014, 17:00:01 UTC
ну а куди без них? без них на голову залізуть, ноги звісять і ще попрікатимуть, що повільно біжиш.

Reply


Leave a comment

Up