(Не)органічні травми
Як відомо, наш мозок складається з нейронів, які працюють через зв’язки. Коли ми чомусь вчимося, щось запам’ятовуємо нейрони формують відповідні зв’язки. Це цілком матеріальний процес, ось є відео, як це відбувається. Коли ми довго не користуємося вміннями чи знаннями, або ж нам надходить інформація, що вони помилкові - ці зв’язки слабнуть або взагалі руйнуються.
При органічних ураженнях мозку деякі нейрони просто гинуть фізично під впливом об’єктивних факторів: нестачі кисню, дії мікробів, крововиливу і т.д. Ну а раз немає нейронів у певній зоні, ну то і зв’язки ясне діло зникають і не можуть сформуватися. Ліків, що відновлюють мертві нейрони, поки що немає, тому при неврологічних порушеннях говорять не про лікування, а про реабілітацію. ЇЇ ідея в тому, що завдяки правильним стимулам функції загиблих нейронів беруть на себе нейрони живі, які формують нові зв’язки.
Як виглядають наслідки органічного ураження мозку видно на прикладі людей з ДЦП. Як виглядає реабілітація при дцп я колись писала на прикладі того, як у 28 років нарешті навчилася носити тарілку із супом: сильний стимул, манюні успішні кроки, через деякий час ти усвідомлюєш, що можеш те, чого раніше не могла.
При неорганічній психологічній травмі нейрони не ушкоджуються, просто між ними не формуються (або послаблюються) правильні зв’язки, а натомість формуються неправильні. Це може відбутися у відділах мозку, які відповідають за сприйняття і аналіз інформації, за реакції на неї та за інші аспекти особистості. Але чому так відбувається і як це виглядає? Все у тому ж фільмі «Я и другие» ми можемо наглядно спостерігати як живим, дорослим людям під чутким керівництвом психолога завдають психологічної травми шляхом газлайтингу. Таймінг 25.27. Ми бачимо, як піддослідних намагаються переконати, що на двох фото, де зображені дві різні людини, насправді зображено одна й та сама людина.
Що відбувається в цей час у голові піддослідного? З одного боку в нього сформувалося уявлення на підставі власної здатності аналізувати зображення. Але оскільки людина знає, що може помилятися, то вона завжди свідомо чи несвідомо звіряє свої відчуття з думкою оточуючих. Від оточуючих надходить інша інформація: ці зображення однакові. Цей потік інформації значно потужніший, за той, що надійшов від очей і власного аналізатора. І тому правильні зв’язки слабнуть і рвуться (я прям чую їх дзенькіт, струни душі - це ніяка не метафора, це так і є), а нові, неправильні, формуються і закріпляються. Крім того, на власний аналізатор вішається ярлик як на недостовірне джерело (ну але це не точно, це моє припущення). Привіт, психологічна травма.
Але погляньте, першу піддослідну не вдалося переконати, що два різних обличчя однакові! Чому? Як вона це пояснює? Вона каже: я трохи малюю. Тобто її здатність аналізувати обличчя була натренована і тому вона їй довіряла більше ніж другий піддослідний. А цього другого піддослідного таки вдалося переконати в тому, що бабуся і дідусь на різних фото - це одна людина.
На мою думку, реабілітація після неорганічної травми по механізму не відрізняється від реабілітації після органічної (та й суть цих травм однакова, різниця лише в масштабах). Треба просто сформувати правильні нейронні зв’язки в пошкоджених вузлах особистості, а неправильні в процесі ослабнуть самі. Внутрішнє відчуття при цьому аналогічне (це я говорю, як людина, що спробувала і те, і те) - всередині щось полагодилось і тепер працює як треба. Я не могла, а тепер можу. Більше не болить.
А як це зробить в домашніх умовах, я розповім пізніше, бо дуже вже довгий текст вийшов.
https://marynochka.dreamwidth.org/706303.html
При органічних ураженнях мозку деякі нейрони просто гинуть фізично під впливом об’єктивних факторів: нестачі кисню, дії мікробів, крововиливу і т.д. Ну а раз немає нейронів у певній зоні, ну то і зв’язки ясне діло зникають і не можуть сформуватися. Ліків, що відновлюють мертві нейрони, поки що немає, тому при неврологічних порушеннях говорять не про лікування, а про реабілітацію. ЇЇ ідея в тому, що завдяки правильним стимулам функції загиблих нейронів беруть на себе нейрони живі, які формують нові зв’язки.
Як виглядають наслідки органічного ураження мозку видно на прикладі людей з ДЦП. Як виглядає реабілітація при дцп я колись писала на прикладі того, як у 28 років нарешті навчилася носити тарілку із супом: сильний стимул, манюні успішні кроки, через деякий час ти усвідомлюєш, що можеш те, чого раніше не могла.
При неорганічній психологічній травмі нейрони не ушкоджуються, просто між ними не формуються (або послаблюються) правильні зв’язки, а натомість формуються неправильні. Це може відбутися у відділах мозку, які відповідають за сприйняття і аналіз інформації, за реакції на неї та за інші аспекти особистості. Але чому так відбувається і як це виглядає? Все у тому ж фільмі «Я и другие» ми можемо наглядно спостерігати як живим, дорослим людям під чутким керівництвом психолога завдають психологічної травми шляхом газлайтингу. Таймінг 25.27. Ми бачимо, як піддослідних намагаються переконати, що на двох фото, де зображені дві різні людини, насправді зображено одна й та сама людина.
Що відбувається в цей час у голові піддослідного? З одного боку в нього сформувалося уявлення на підставі власної здатності аналізувати зображення. Але оскільки людина знає, що може помилятися, то вона завжди свідомо чи несвідомо звіряє свої відчуття з думкою оточуючих. Від оточуючих надходить інша інформація: ці зображення однакові. Цей потік інформації значно потужніший, за той, що надійшов від очей і власного аналізатора. І тому правильні зв’язки слабнуть і рвуться (я прям чую їх дзенькіт, струни душі - це ніяка не метафора, це так і є), а нові, неправильні, формуються і закріпляються. Крім того, на власний аналізатор вішається ярлик як на недостовірне джерело (ну але це не точно, це моє припущення). Привіт, психологічна травма.
Але погляньте, першу піддослідну не вдалося переконати, що два різних обличчя однакові! Чому? Як вона це пояснює? Вона каже: я трохи малюю. Тобто її здатність аналізувати обличчя була натренована і тому вона їй довіряла більше ніж другий піддослідний. А цього другого піддослідного таки вдалося переконати в тому, що бабуся і дідусь на різних фото - це одна людина.
На мою думку, реабілітація після неорганічної травми по механізму не відрізняється від реабілітації після органічної (та й суть цих травм однакова, різниця лише в масштабах). Треба просто сформувати правильні нейронні зв’язки в пошкоджених вузлах особистості, а неправильні в процесі ослабнуть самі. Внутрішнє відчуття при цьому аналогічне (це я говорю, як людина, що спробувала і те, і те) - всередині щось полагодилось і тепер працює як треба. Я не могла, а тепер можу. Більше не болить.
А як це зробить в домашніх умовах, я розповім пізніше, бо дуже вже довгий текст вийшов.
https://marynochka.dreamwidth.org/706303.html