Як що у людини раптом на диво гарний настрій більше 4-х днів - не варто радіти: можливо у людини гіпоманіяПросто обожнюю описи симптомів психічних розладів
( Read more... )
це типу як біполярка, але без депресивної частини? один з моїх знайомих, як я тепер розумію, мав біполярку... я за "підвищену балакучість" зачепилася - і ні, це не виглядає просто як весела компанійська людина. Це дійсно вирізняло його з-поміж решти,- те, як він швидко говорив. Він прийшов до нас в компанію і з апломбом заявив: сьогодні я тут, через 8 років (?) буду в Києві, а через 20 - у Петербурзі. Він підбивав нас на якісь авантюри зі спільною збіркою віршів, потім все кидав, збирав іншу компанію... а потім випливла друга сторона медалі, його мова стала уповільненою, обличчя восковим і закінчилося тим, що ми провідували його в лікарні. Ми тоді не шарили, що це таке й чого слід остерігатися. Це зараз, спасибі серіалам, майже кожен чув, що буває і як буває. І то не помагає. ...Хоча згодом він дійсно опинився в Києві.
Страшна річ насправді. А критерій між "ще нормою" і "вже паталогією" - це адекватність. І він розмитий.
Плюс поступово втрачається здатність керувати діями, а адекватність ще тримається. І ти вже фізично не можеш про себе подбати, але ні ти сама ні оточуючі цього не усвідомлюють, бо параметр "адекватність" - ще не спустився до червоного.
Не дай бог, звичайно, нікому ((((
Але. Виглядавє на перших стадіях ДУЖЕ яскраво. Тобі всі заздрять. І коли ти стаєш агресивною - ДУЖЕ СИЛЬНО ображаються, бо мають на це ОБ*єктивні ПІдстави. От тільки ці ОБ*ЄКТИВНІ підстави викликані об*єктвноюю поломкою матеріального носія. Проте, раз ти розумна, то ніхто не вірить, що твій носій реально поломаний.
це ще якийсь трохи самообман включається у людей, що поряд (а у самої людини, з якою щось відбувається? можливо теж?) адже дуже хочеться себе переконати, що все ок, що ще нема потреби включати кризовий режим, от прямо зараз починати робити щось, чого ніколи в житті не робив і до пуття не розумієш, а що ж саме і як саме. І хапаєшся за будь-які аргументи, і хоча частина тебе й не згодна, присипляєш її... щодо визначення меж норми. мій батько - він був психіатр, ну, з книжки ти знаєш - коли я ще малою питала, як відрізнити, сказав схоже, але інше: адаптивність. типу, поки людина спроможна адаптуватися, вона в нормі. от недавно я читала мабуть відому тобі книжку "чоловік, що сплутав дружину з капелюхом" (повз таку назву хто, зацікавлений в психології, пройде, не спокусившись?). і там автор наводить приклади такої еквілібристичної адаптації...
Comments 21
один з моїх знайомих, як я тепер розумію, мав біполярку... я за "підвищену балакучість" зачепилася - і ні, це не виглядає просто як весела компанійська людина.
Це дійсно вирізняло його з-поміж решти,- те, як він швидко говорив. Він прийшов до нас в компанію і з апломбом заявив: сьогодні я тут, через 8 років (?) буду в Києві, а через 20 - у Петербурзі. Він підбивав нас на якісь авантюри зі спільною збіркою віршів, потім все кидав, збирав іншу компанію... а потім випливла друга сторона медалі, його мова стала уповільненою, обличчя восковим і закінчилося тим, що ми провідували його в лікарні. Ми тоді не шарили, що це таке й чого слід остерігатися. Це зараз, спасибі серіалам, майже кожен чув, що буває і як буває. І то не помагає.
...Хоча згодом він дійсно опинився в Києві.
Reply
Плюс поступово втрачається здатність керувати діями, а адекватність ще тримається. І ти вже фізично не можеш про себе подбати, але ні ти сама ні оточуючі цього не усвідомлюють, бо параметр "адекватність" - ще не спустився до червоного.
Не дай бог, звичайно, нікому ((((
Але. Виглядавє на перших стадіях ДУЖЕ яскраво. Тобі всі заздрять. І коли ти стаєш агресивною - ДУЖЕ СИЛЬНО ображаються, бо мають на це ОБ*єктивні ПІдстави. От тільки ці ОБ*ЄКТИВНІ підстави викликані об*єктвноюю поломкою матеріального носія. Проте, раз ти розумна, то ніхто не вірить, що твій носій реально поломаний.
Реальний Абсурд.
Reply
Reply
адже дуже хочеться себе переконати, що все ок, що ще нема потреби включати кризовий режим, от прямо зараз починати робити щось, чого ніколи в житті не робив і до пуття не розумієш, а що ж саме і як саме. І хапаєшся за будь-які аргументи, і хоча частина тебе й не згодна, присипляєш її...
щодо визначення меж норми.
мій батько - він був психіатр, ну, з книжки ти знаєш - коли я ще малою питала, як відрізнити, сказав схоже, але інше: адаптивність.
типу, поки людина спроможна адаптуватися, вона в нормі. от недавно я читала мабуть відому тобі книжку "чоловік, що сплутав дружину з капелюхом" (повз таку назву хто, зацікавлений в психології, пройде, не спокусившись?). і там автор наводить приклади такої еквілібристичної адаптації...
Reply
Leave a comment