4.Поняття національного характеру та його елементи. Український національний характер
4.Поняття національного характеру та його елементи. Український національний характер. Національна психологія та національний характер.
Національний характер - сукупність найбільш стійких, характерних для даної нац. групи, особливостей сприйняття оточуючого світу, та форм реакції на нього. НХ- сукупність емоційно-чуттєвих проявів, що відображається в настроях, емоціях та почуттях. Найбільш проявляється в нац. темпера метрі, що позначається в речових, динаміці жестів та рухів, всіх психічних проявів. В основі нац. характеру - стійкі психофізичні та біологічні особливості функціонування людських організмів - це пов*язано з фізичними, кліматичними особливостями існування нац. етнічної групи. НХ та його формування пов*язано з історично психологічними особливостями. В структурі НХ відокремлюють ряд елементів: 1) нац. темперамент(бурливий або спокійний).2)нац. емоції - нац. захопливість, нац. скептицизм, 3) нац. почуття.4)нац. забубони-первинні, стосуються взаємовідносин нац. етнічної групи з націями сусідами(з одного боку комплекс «нац. меншинства» з іншого «синдром великого брату».
Сьогоднішній аналіз історико-культурних та геополітичних умов формування українського характеру, нашого національного самоусвідомлення свідчить про ряд відхилень, що сформувались у наших характерах під впливом цих умов. З одного боку вони полягають у відмові від власної гідності, у байдужості до національних цінностей і бідності національних почуттів, з другого - гіпертрофія національної психіки, уявлення себе мало не пупом землі. Ці відхилення є своєрідною реакцією на той національний гніт і те зазіхання на наше національне "я", яке пережив український народ впродовж багатьох століть. Ми розуміємо, що національний характер не є сумою характерів окремих індивідів, але духовне здоров'я нації цілком залежить від духовності, національної самоусвідомленості кожної особистості. Зміни в українській психології значною мірою залежать також і від насильницького насадження чужої мови. Хоча багато дослідників, переважно іноземних, далеко не завжди можуть збагнути всю глибину цієї трагедії для української нації. Оскільки в мові відображається національна психологія мислення, то в таємниці національної душі ми можемо проникнути тільки через її мову. Внутрішній колоніалізм російської мови - не таке вже нове явище для українців. Але він призводить до хибного розуміння масою справжньої культури особистості. Довгий час російська вважалася мовою високоосвіченої і культурної частини суспільства. Селянин, потрапивши до великого міста, за будь-яку ціну намагався засвоїти мову “панівної” нації. Звідси - всі хвороби національної психіки: і відсутність національної самосвідомості, і комплекс меншовартості, і невпевненість у власних силах, і пораженство, і абсолютна нехіть до державотворення.
Щоб національна система виховання була більш успішною, ми маємо розуміти "Хто ми?" і "Які ми?" в радості і горі, в добрі і труднощах, в праці і на відпочинку, у ставленні до друзів і ворогів, що і як ми відчуваємо, переживаємо, як мислимо та ін. Одним словом, ми повинні знати свій характер, всі його особливості. Це продиктовано тим, що в жодній країні немає виховання "взагалі". Воно завжди має конкретно-історичну національну форму вираження. Безнаціонального виховання немає і бути не може. В даному процесі необхідно опиратися на характерні особливості вдачі українців, яка складалась століттями під впливом певних історико-культурних та геополітичних факторів та умов, у яких проходив розвиток нашого народу, української нації, кожної етнічної групи.
Національний характер - сукупність найбільш стійких, характерних для даної нац. групи, особливостей сприйняття оточуючого світу, та форм реакції на нього. НХ- сукупність емоційно-чуттєвих проявів, що відображається в настроях, емоціях та почуттях. Найбільш проявляється в нац. темпера метрі, що позначається в речових, динаміці жестів та рухів, всіх психічних проявів. В основі нац. характеру - стійкі психофізичні та біологічні особливості функціонування людських організмів - це пов*язано з фізичними, кліматичними особливостями існування нац. етнічної групи. НХ та його формування пов*язано з історично психологічними особливостями. В структурі НХ відокремлюють ряд елементів: 1) нац. темперамент(бурливий або спокійний).2)нац. емоції - нац. захопливість, нац. скептицизм, 3) нац. почуття.4)нац. забубони-первинні, стосуються взаємовідносин нац. етнічної групи з націями сусідами(з одного боку комплекс «нац. меншинства» з іншого «синдром великого брату».
Сьогоднішній аналіз історико-культурних та геополітичних умов формування українського характеру, нашого національного самоусвідомлення свідчить про ряд відхилень, що сформувались у наших характерах під впливом цих умов. З одного боку вони полягають у відмові від власної гідності, у байдужості до національних цінностей і бідності національних почуттів, з другого - гіпертрофія національної психіки, уявлення себе мало не пупом землі. Ці відхилення є своєрідною реакцією на той національний гніт і те зазіхання на наше національне "я", яке пережив український народ впродовж багатьох століть. Ми розуміємо, що національний характер не є сумою характерів окремих індивідів, але духовне здоров'я нації цілком залежить від духовності, національної самоусвідомленості кожної особистості. Зміни в українській психології значною мірою залежать також і від насильницького насадження чужої мови. Хоча багато дослідників, переважно іноземних, далеко не завжди можуть збагнути всю глибину цієї трагедії для української нації. Оскільки в мові відображається національна психологія мислення, то в таємниці національної душі ми можемо проникнути тільки через її мову. Внутрішній колоніалізм російської мови - не таке вже нове явище для українців. Але він призводить до хибного розуміння масою справжньої культури особистості. Довгий час російська вважалася мовою високоосвіченої і культурної частини суспільства. Селянин, потрапивши до великого міста, за будь-яку ціну намагався засвоїти мову “панівної” нації. Звідси - всі хвороби національної психіки: і відсутність національної самосвідомості, і комплекс меншовартості, і невпевненість у власних силах, і пораженство, і абсолютна нехіть до державотворення.
Щоб національна система виховання була більш успішною, ми маємо розуміти "Хто ми?" і "Які ми?" в радості і горі, в добрі і труднощах, в праці і на відпочинку, у ставленні до друзів і ворогів, що і як ми відчуваємо, переживаємо, як мислимо та ін. Одним словом, ми повинні знати свій характер, всі його особливості. Це продиктовано тим, що в жодній країні немає виховання "взагалі". Воно завжди має конкретно-історичну національну форму вираження. Безнаціонального виховання немає і бути не може. В даному процесі необхідно опиратися на характерні особливості вдачі українців, яка складалась століттями під впливом певних історико-культурних та геополітичних факторів та умов, у яких проходив розвиток нашого народу, української нації, кожної етнічної групи.