3.Етнос, нація, національність. Специфіка та особливості співвідношення понять.
Етнос або народ- група людей, яка історично склалася на певній території і об*єднала спільними ознаками (об*активними і суб*активними- мова, самосвідомість, звичаї. походження. традиції) Загальні підходи до вивчення етнічного та нац. феноменів. 1)примордиалізм, походить з того, що етнос це початкове утворення. яке соц. органічне, накладає на людину основну структуру світосприйняття. етнос-об*активна даність. 2)конструктивізм- походить з того, що етнос це результат діяльності самих людей, який з*являється в ході політичної, економічної та культурної консолідації інтелігенції та еліт. 3)інструменталізм походить з того, що етнічність та етнос - це інструмент за допомогою якого люди добиваються тих або інших цілей. Нація - це соц.. економічна, культурно-політична та духовна єдність. Є 2 підходи до розуміння нації: 1)як політична сукупність громадян певної держави. 2)як етнічна сукупність зі спільною мовою та самосвідомістю. Національність відображає приналежність індивідуума до певної етнічної групи. Національність - це стан колективної самосвідомости. Національність, у тому розумінні, яке упроявлене у даній статті, не стосується легального статусу конкретної особи, або ж статусу, набутому завдяки народженню чи натуралізації (батьків або персональної) у національній державі. Вона ближча до поняття “громадянства національної держави”, що статуарно надає певний перелік законних прав і обов’язків даної держави. Звичайно, процес натуралізації передбачає, як щось апріорно зрозуміле, що натуралізована персона стане членом титульної національности і розділить відповідальність і солідарні принципи домінуючої колективної самосвідомости. Це сприятиме її членству у нації і громадянству національної держави. Нація утворюється певною колективною свідомістю, референти котрої народжуються на обмеженій території, або є нащадками мешканців такої території. Можливо, члени кожної нації народилися від батьків, що проживали на певній обмеженій території, і це вже не та територія, котра тепер заселена сумнівними поселенцями. Навпаки, людина може тепер належати до нації, до якої не належали її предки і жити на території, яку ніколи не заселяли її прадіди. Індивідууми здатні змінювати національність, вільно обираючи місце проживання після народження і солідаризуючись із колективною свідомістю, що панує у новому суспільстві. Особа може мати кілька національностей одночасно, беручи участь в розвитку самобутньої культури. Ці феномени не треба змішувати з володінням кількома громадянствами, себто з ситуацією, регульованою публічним нормотворенням національних держав.