На минулому тижні шведська офіційна делеґація відвідала Іран. Серед 15-ти учасників було 11 жінок. І практично весь час візиту, за винятком зустрічей у шведському посольстві, на публіці жінки-представники Швеції з’являлися з покірно покритою головою, викликаючи обурення іранських правозахисників і глум соціальних мереж.
(
«Європейські жінки-політики - лицеміри» )
Comments 15
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Якщо у випадку з Трампом критика відбувається в межах одного культурного поля, то з ісламськими країнами справа інша - нав'язувати західну ідентичність і західне розуміння гідності як єдиноправильне (чи саме собою зрозуміле) вже не виходить. Тим більш, для частини мусульманок паранджа сприймається як частина власної традиції, яка в минулому зазнавала утисків від європейських окупантів. Тож дивитись на цю проблему лише через європейські окуляри було б примітивізацією.
Reply
У цьому випадку представники європейської країни, сказати б, зрадили свою культуру. Мало того, відреклися кілька разів од свого релігійного, ґендерного, світоглядного бекґраунду. Вони вчинили прямо антимультикультурно, якщо можна так сказати, обираючи таку модель поведінки. Але варто звернути увагу, чому вони це зробили? Виступаючи офіційними представниками своєї національної держави, просто виконували офіційні вимоги приймаючої сторони, як їхні національні вимоги. Власне, культура, і своя, і чужа, була забута, попри заяви учасників що це такі «cultural issues».
І отут з’являється Масіх, модерна іранка, яка природно бачить у просунутих модерних країнах своїх союзників, і ставить закономірне питання про те, що вам-то, прибульцям на годину, нащо грати в цю гру, нащо спускатися по драбині модерності, виконуючи чужий примус? Ви ж самі у своїх країнах виступаєте як мультикультуралісти, виступаєте проти національного примусу, чого ж тут робите виняток? І відповіді європейці не мають.
Reply
Leave a comment