Спадщина. Сороцьке. Римо-католицький храм Матері Божої Неустанної Помочі. Експедиція 2016 року.

Mar 05, 2017 15:11

Перша писемна згадка про Сороцьке - 1474 рік.
Після розпаду Галицько-Волинського князівства село захопили поляки. На той час на село часто нападали татарські орди. У 1474 році село належало наміснику польського короля Мазею, а з часом перейшло до польського графа Потоцького.




Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.



Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html


















В 1772 році після першого поділу Речі Посполитої село Сороцьке опиняється під владою Австрійської імперії. В Сороцькому однокласова школа з українською мовою навчання була заснована лише в 1838 році.
8 травня 1848 року в Сороцьку було скасовано панщину.
Товариство «Просвіта» в селі з’явилося 1818 року.



















В селі знаходиться незвичайний за своєю архітектурою храм, його оригінальний фасад привертає до себе увагу простих перехожих і заїжджих людей. Саме ж селище маленьке за площею. Жителів станом на 2000 рік налічувалося близько тисячі.
















Храм Матері Божої Неустанної Помочі споруджено у 1902-1907 роках (деякі джерела кажуть про 30-ті року, інші вказують 1937), якісь архівні джерела говорять про те, що його архітектором був Міхал Ковальчук. Храм являє собою зразок неоготичної архітектури.










Висока сіра будівля з вузькими вікнами прикрашена арками, башточками, розетками, рельєфними виступами, вітражами, строгими ґратами на вікнах - що не може не притягувати до себе увагу і погляд. На фасаді розміщений цікавий герб, у якому поєднано два дворянських герби “Прус” та “Либідь” (ймовірно, герб засновників), корону і частину обладунків лицаря, що захищають голову воїна. Таємничості цьому храму додає місцевість і пророслі дерева, гілля яких вкрили будівлю замість даху.













Опустіла святиня з приходом радянської влади 1939 року.
Після Другої Світової храм використовували як склад. Для цього в східній стіні вирубали ворота. Двері відчинені настіж. Всередині пусто. Десь високо гогочуть голуби, а у вікнах ще навіть добре збереглися вітражі.
Зараз храм закритий (не дієвий) і покинутий.



















Джерела:
Fransua Teflon
matir.org.ua
1ua.com.ua
plus.google.com
ua.igotoworld.com

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:

Patreon 
Twitter

Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні


та



хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.

ну як то, так =))

P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!

P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.

Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.

костел, Тернопілля, руїна, Тернопольщина, руина

Previous post Next post
Up