Спадщина. Лужани. Свято-Вознесенський храм. XIV століття. Експедиція 2015 року.
Свято-Вознесенський храм з унікальним стінним розписом на 150 років давніший, ніж вважалося досі. Церква Вознесіння є найпростішим видом мурованого тридільного без баневого храму хатнього типу, типового для Буковини та Молдавії часів середньовіччя. Складається з побудованого пізніше бабинця, прямокутної нави, яка має однакову ширину з бабинцем, та гранчастої апсиди. Завдяки своїм мініатюрним розмірам та простоті очевидним є її схожість з дерев’яними храмами-хатами, що були раніше розповсюджені на Буковині.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
У часи Враничів та Вітольдів, церква була двох дільною, без жодних дерев’яних прибудов і навіть даху з декоративними куполами. Фактично вона виглядала мурованим кубом і виконувала роль невеликої фортеці. Навіть зараз про її релігійну сутність нагадують лише маленькі маківки з хрестами. Протягом свого існування церква зазнала декілька перебудов.
У 1816 році до бабинця було добудовано дерев’яну прибудову на кам’яному фундаменті. У XIX столітті у південно-західній частині церковного подвір’я була побудована дерев’яна двоярусна каркасна дзвіниця.
У 1884 році церкву оздобили цеглою, а церковні мури підперли чотирма кам’яними контрфорсами. А на початку минулого століття дах перекрили бляхою. Однак історія давньої пам’ятки архітектури таїть безліч загадок. Одна з них - про точну дату побудови храму. Позаминулого року держава виділила півмільйона гривень на реставрацію храму і майстри Львівського інституту “Укрзахідпроектреставрація” проводили відновні роботи. І поряд зі знайденими раніше фресками XV століття під час робіт відпав тиньк і відкрилася невелика ніша, а в ній - намальована на стіні ікона. Фреска на вигляд була зовсім іншою, ніж раніше знайдені мальовані образи. Відрізнявся і фон, і використані фарби… У серця художників закрався сміливий здогад - усе свідчило про те, що знайдена фреска є значно старішою за інші! Але це вже піддавало сумніву 1453 рік, як рік будівництва Свято-Вознесенської церкви. Відтак припущення підтвердилися: у Вознесенському храмі справді є два види фресок - старші та молодші, XV і… XIV століття!
Колись на території храму був монастир. А в невеликій ніші під склепінням храму намальований Георгій (Юрій) Побідоносець, тож цілком можливо, що “раніше старовинний Свято-Вознесенський храм в Лужанах був Юр'ївським.
У XIX столітті настоятелем Вознесенської церкви був високоосвічений і мудрий священник Георгій Дан. Він зробив повний опис храму і цей документ й досі зберігається в архіві та свідчить про те, що дуже багато фресок були просто замальовані. Притвор церкви добудували у XIX столітті, та й крівля церкви теж сучасна. Серед антикварних раритетів є і дві старовинні плащаниці.
У 2009 році на території Свято-Вознесенського храму були проведені масштабні археологічні розкопки, де було знайдено залишки печі часів трипільської культури, а також поховання різних часів. Цікавим є той факт, що останки похованих були розміщені одні поверх інших, а також багато серед них було молодих людей, жінок і навіть дітей. Також археологи на чолі із професором кафедри археології М. Пивоваровим знайшли чимало монет, старовинних знарядь праці та посуду.
Планується також продовження археологічних досліджень не тільки на території церкви, але й у самому храмі. Бували в церкві й сановиті гості - вже доведено, що гетьман Петро Сагайдачний під час військового походу на турків у Хотин молився в ній за успіх у битві. Також була тут і велична місцева святиня - мощі покровителя Буковини святого Іоанна Нового Сучавського. Нетлінні останки святого перевозили на батьківщину (у румунську Сучаву) і цілу ніч рака з мироточивими кістками Іоанна Сучавського, зібравши багато вірних, перебувала у Вознесенській церкві. На 2015 рік церква була чинна, та належала до УПЦ Київського патріархату.
Погляд на останок
Джерела:
luzhanylib.wordpress.com
haidamac.org.ua
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Telegram
Instagram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ. Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
У часи Враничів та Вітольдів, церква була двох дільною, без жодних дерев’яних прибудов і навіть даху з декоративними куполами. Фактично вона виглядала мурованим кубом і виконувала роль невеликої фортеці. Навіть зараз про її релігійну сутність нагадують лише маленькі маківки з хрестами. Протягом свого існування церква зазнала декілька перебудов.
У 1816 році до бабинця було добудовано дерев’яну прибудову на кам’яному фундаменті. У XIX столітті у південно-західній частині церковного подвір’я була побудована дерев’яна двоярусна каркасна дзвіниця.
У 1884 році церкву оздобили цеглою, а церковні мури підперли чотирма кам’яними контрфорсами. А на початку минулого століття дах перекрили бляхою. Однак історія давньої пам’ятки архітектури таїть безліч загадок. Одна з них - про точну дату побудови храму. Позаминулого року держава виділила півмільйона гривень на реставрацію храму і майстри Львівського інституту “Укрзахідпроектреставрація” проводили відновні роботи. І поряд зі знайденими раніше фресками XV століття під час робіт відпав тиньк і відкрилася невелика ніша, а в ній - намальована на стіні ікона. Фреска на вигляд була зовсім іншою, ніж раніше знайдені мальовані образи. Відрізнявся і фон, і використані фарби… У серця художників закрався сміливий здогад - усе свідчило про те, що знайдена фреска є значно старішою за інші! Але це вже піддавало сумніву 1453 рік, як рік будівництва Свято-Вознесенської церкви. Відтак припущення підтвердилися: у Вознесенському храмі справді є два види фресок - старші та молодші, XV і… XIV століття!
Колись на території храму був монастир. А в невеликій ніші під склепінням храму намальований Георгій (Юрій) Побідоносець, тож цілком можливо, що “раніше старовинний Свято-Вознесенський храм в Лужанах був Юр'ївським.
У XIX столітті настоятелем Вознесенської церкви був високоосвічений і мудрий священник Георгій Дан. Він зробив повний опис храму і цей документ й досі зберігається в архіві та свідчить про те, що дуже багато фресок були просто замальовані. Притвор церкви добудували у XIX столітті, та й крівля церкви теж сучасна. Серед антикварних раритетів є і дві старовинні плащаниці.
У 2009 році на території Свято-Вознесенського храму були проведені масштабні археологічні розкопки, де було знайдено залишки печі часів трипільської культури, а також поховання різних часів. Цікавим є той факт, що останки похованих були розміщені одні поверх інших, а також багато серед них було молодих людей, жінок і навіть дітей. Також археологи на чолі із професором кафедри археології М. Пивоваровим знайшли чимало монет, старовинних знарядь праці та посуду.
Планується також продовження археологічних досліджень не тільки на території церкви, але й у самому храмі. Бували в церкві й сановиті гості - вже доведено, що гетьман Петро Сагайдачний під час військового походу на турків у Хотин молився в ній за успіх у битві. Також була тут і велична місцева святиня - мощі покровителя Буковини святого Іоанна Нового Сучавського. Нетлінні останки святого перевозили на батьківщину (у румунську Сучаву) і цілу ніч рака з мироточивими кістками Іоанна Сучавського, зібравши багато вірних, перебувала у Вознесенській церкві. На 2015 рік церква була чинна, та належала до УПЦ Київського патріархату.
Погляд на останок
Джерела:
luzhanylib.wordpress.com
haidamac.org.ua
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Telegram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ. Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.