Спадщина. Чернелиця. Замок. Експедиція 2016 року. Частина 1.
Чернелиця - селище міського типу, розташоване на правому березі р. Дністер у Городенківському районі Івано-Франківщини, на відстані близько 22 км від районного і 65 км від обласних центрів.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Віддаленість од головних доріг, як загальнодержавних, так і обласних, призвела до того, що Чернелиця рідко згадується в туристичних путівниках. З усім тим, історія покутського селища досить багата на події, а в самому населеному пункті збереглося чимало історичних пам'яток, які варто відвідати. Серед них - давньоруське городище XI століття, бастіони та в'їзна вежа замку першої половини XVII століття, руїни римо-католицького храму 1661 року, залишки каплиці Раціборських середини XIX століття, греко-католицька церква Пречистої Діви Марії 1817 року, руїни єврейської синагоги, рештки австрійських оборонних укріплень з часів Першої світової війни. Наша розповідь буде щодо Чернелицького замку.
Початок і основні етапи будівництва замка.
Найперші сліди фортифікацій на території сьогоднішньої Чернелиці окремі історики вишукують ще в документах середини XV століття. Підставою для такого твердження є акт поділу володінь між Михайлом і Яном Бучацькими від 11 травня 1469 року, в якому перелічені покутські й подільські маєтності, разом із «fortalicimus», в тому числі й Чернелиця. Однак конструкція речення та форма, вжита в документі, «з містами, оборонними дворами та селами» дає змогу відносити ці слова не стільки конкретно до Чернелиці, як загалом до всіх перелічених в актовому документі місцевостей. Тому неможливо точно встановити, в якому із зазначених населених пунктів могли бути оборонні двори чи сторожові вежі.
Отже, на цій підставі стверджувати, що в середині XV століття в Чернелиці існували оборонні укріплення у вигляді замку, не можемо. Про ймовірні фортифікації Чернелиці нічого не згадують і інші акти Галицького гродського суду, датовані 1490 ми роками. Так само жодних відомостей про замок не знаходимо і в описах володінь Бучацьких і Язловецьких XVI - початку XVII століття, котрим у цей період належала Чернелиця. Як бачимо, збережені джерела не дають можливості датувати початок будівництва Чернелицького замку XV століттям.
Перша письмова згадка та початок будівництва фортеці
В історичній літературі найпоширенішою є теза, за якою замок заклали в перших десятиліттях XVII століття. Щоправда, частина авторів датують цю подію загалом першою половиною XVII століття або, ширше, цілим XVII століттям. Однак, збережені архівні документи уточнюють датування початку будівництва замку. Так, серед актів Галицького земського суду знаходимо скаргу тогочасної власниці Чернелиці Ядвіги Белзецької із Язловецьких на свого зятя, київського воєводу Януша Тишкевича, який у 1636 році вчинив напад та пограбував володіння своєї тещі. Ядвіга скаржилась, що Я. Тишкевич понищив міста Язловець, Городок, Заліщики, а також Чернелицький ключ і «містечко Чернелиця із замком»”. Цей документ є першою відомою на сьогоднішній час письмовою згадкою про замок у Чернелиці. Отже, в 1636 році будівництво фортеці в покутському містечку вже було розпочате. З іншого боку, можна спробувати встановити також нижню межу початку будівництва замку. Як випливає з акту поділу володінь між спадкоємцями великого коронного гетьмана Ієроніма Язловецького, підтвердженого 1622 року, станом на 1607 рік замку в Чернелиці ще не було. Наведені вище джерельні дані дають підстави вважати, що спорудження замку розпочалось між 1607 і 1636 роками.
Перший етап будівництва замку.
Будівництво замку в Чернелиці можна поділити на два етапи: до 1636 і 1650-1659 роки. Як зазначалося вище, зведення фортеці в покутському містечку розпочалося не пізніше 1636 року. Ініціаторкою будівництва, напевно, була власниця містечка Ядвіга Белзецька, дочка коронного гетьмана Ієроніма Язловецького і вдова ротмістра Анджея Белзецького. На жаль, історія не зберегла імені першого зодчого замку. Однак, поза всякими сумнівами, автор проекту був пов'язаний із Язловцем і, ймовірно, працював при дворі Язловецьких (Бучацьких). Таке припущення підтверджує характер кам'яної кладки в нижній частині куртин і бастіонів, першого ярусу в'їзної вежі, а також північно-східного бастіону (єдиного з бійницями), в яких чітко простежується схожість з відповідними фрагментами замку в Язловці.
Важко сказати, як виглядав початковий проект замку. Як слушно зауважив Л. Квятковський, це залежало від основної функції фортеці, яку вона мала виконувати. Замок, очевидно, проектувався як мілітарний об'єкт, відповідно до засад староголландської школи оборонної архітектури, тобто бастіонної системи укріплень. З іншого боку, наявність бійниць в одному з бастіонів - так званих «бастіоні Язловецьких» - може свідчити про те, що в проекті замку поєднались як елементи бастіонної, так і попередньої, прото бастіонної системи фортифікацій. Що ж до основного призначення замку, то не викликає сумнівів, що воно полягало в необхідності захищати володіння Язловецьких у Чернелицькому ключі.
Однак можна припустити, що замок проектувався і як оборонна резиденція.
Результати інвентаризації замку, проведеної українсько-польською експедицією в липні 2012 року, доводять, що за Язловецьких будівничі встигли звести тільки перший ярус в'їзної вежі, північно-східний бастіон та нижню частину ескарпів куртин та інших бастіонів. В'їзна вежа виглядала на подвір'я замку. Можливо, тоді було розпочато будівництво палацу. Швидше за все, будівництво замку було призупинене після нападу Я. Тишкевича на володіння Ядвіги Белзецької в 1636 році. Причиною цього був брак коштів - Ядвіга скаржилася королю, що збитки від нападу її зятя становили 900 тис. злотих - величезна сума на ті часи. Ймовірно, саме цей чинник змусив власницю Чернелиці відмовитись від продовження будівництва фортеці.
Другий етап будівництва замку (1650-1659).
Після смерті Ядвіги Язловецької (1641) - останньої представниці роду Язловецьких (єдина дочка Ядвіги, видана заміж за Януша Тишкевича, померла ще за життя матері) - її володіння були поділені між найближчими родичами. Чернелицький ключ із недобудованим замком став власністю Маріанни Станіславської із Чурилів, дружини кам'янецького каштеляна Михайла Станіславського. По смерті Маріанни Чернелицю успадкувала її дочка, Євфросинія Станіславська, видана заміж за снятинського старосту Петра Потоцького, по смерті якого (1648) вийшла заміж за кам'янецького старосту (пізніше брацлавського воєводу) князя Михайла Єжи Чарторийського (початок 1650). Таким чином, Чернелиця із замком опинилась у власності князівської пари Чарторийських, із якою пов'язаний другий етап його будівництва.
Поштовх до продовження зведення замку спричинили також події Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького і втрата Річчю Посполитою значної частини українських земель, зокрема багатого на оборонні укріплення Західного Поділля. Покуття фактично залишилося незахищеним ззовні. Мало того, в покутських володіннях Євфросинії почалися заколоти, викликані селянським повстанням під приводом Семена Височана. Очевидно, саме це підштовхнуло Чарторийських до закінчення спорудження замку в Чернелиці, що міг забезпечити захист усього Чернелицького ключа.
Дату відновлення будівельних робіт, через брак детальніших даних, пов'язують з часом одруження Михайла і Євфросинії, тобто на початку 1650 року. Тоді було зведено другий ярус в'їзної вежі, на чоловому фасаді якої вміщено чималого розміру кам'яний герб Михайла Чарторийського - Погонь, а на затильному її боці герб Євфросинії - Пілаву. Тоді ж було завершено будівництво куртин, а також північно-західного, південно-східного і південно-західного бастіонів, які, на відміну від північно-східного бастіону, не мали бійниць і були заповнені землею. Можливо, що саме в цей час закінчили й будівництво палацу (розпочате, ймовірно, ще в 1630-х роках) на замковому дитинці. Що ж до датування завершальної фази зведення фортеці, то в нашому розпорядженні є архівні документи, за якими можна стверджувати, що замок, принаймні основну його частину, закінчили до початку 1659 року. Так в «Інструкції Галицького сеймику послам на Загальний (Вальний) сейм» у Варшаві, датованій 25 лютим 1659 року, у 35-му параграфі зазначено: «Окремо наші пп. посли внесуть інстанцію, зокрема про те що С. Князь Чарторийський п. Воєвода Брацлавський поніс великі видатки на фортифікацію замку в селі Чернелиці, у своїй спадковій місцевості, на фортецю, здавна розпочату і потрібну покутським краям і всій Речі Посполитій, правильно вимурувану та оточену контрвалами, і щоб через це була обдумана компенсація за таку працю і за видатки на перебудову цієї фортеці та за кошти видані на неї, нехай з допомогою конституції наші пп. посли постараються». Отже, Галицький сеймик надав своїм послам інструкцію домогтися від Загального сейму у Варшаві повернення коштів для князя Михайла Чарторийського за будівництво замку в Чернелиці. За наведеним документом можна припустити, що основна частина будівлі станом на 25 лютого 1659 року була завершена. Водночас слова «...фортецю, здавна розпочату...», чітко зазначають достатньо тривалий час будівництва замку.
На жаль, історія не зберегла імені архітектора, під чиїм керівництвом завершувалося спорудження покутської твердині. В історичній літературі знаходимо припущення, що ним міг бути Франческо Коррасіні, який пізніше будував фортецю в Станіславові (сучасний Івано-Франківськ). Підтвердити чи спростувати це унеможливлює брак даних. Проте на підставі збереженої кореспонденції Михайла Чарторийського можна встановити, що архітектор, невідомий на ім'я, який закінчував будівництво замку, залишив службу у князя перед 1661 роком, оскільки того ж року Чарторийський шукав нового будівничого. Після тривалого листування з найвідомішими львівськими архітекторами співпрацювати з Чарторийським погодився геометр єзуїт Войцех Рожевський, під очільництвом якого здійснювалось будівництво храму св. Михайла в Чернелиці, закладеного в 1661 році й відданого під опіку монахів-домініканців. Що ж до замку, то наразі не володіємо відомостями щодо можливого продовження будівництва після 1659 року. Ймовірно, основна частина будівельних робіт була завершена саме до цього року. Згодом Чернелиця перетворилася на родинну резиденцію Чарторийських на Покутті та залишалася нею до 1690-х років.
Отже, на основі збережених архівних матеріалів підсумовуємо: будівництво замку в Чернелиці було розпочате між 1607 і 1636 роками з ініціативи та на кошти Ядвіги Белзецької із Язловецьких; після розорення Ядвіги Янушем Тишкевичем в 1636 році будівництво фортеці було призупинене через брак коштів; відсутність прямих спадкоємців у Белзецької зумовила перехід Чернелицького ключа разом із незакінченим замком до Станіславських; після одруження Євфросинії Станіславської із Михайлом Єжи Чарторийським в 1650 році розпочався другий етап будівництва замку, завершений князівським подружжям напередодні лютого 1659 року.
Автор тексту - Віталій НАГІРНИЙ
Продовження, частина друга
Джерело - Пам'ятки України №7-9 за 2015 рік.
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Віддаленість од головних доріг, як загальнодержавних, так і обласних, призвела до того, що Чернелиця рідко згадується в туристичних путівниках. З усім тим, історія покутського селища досить багата на події, а в самому населеному пункті збереглося чимало історичних пам'яток, які варто відвідати. Серед них - давньоруське городище XI століття, бастіони та в'їзна вежа замку першої половини XVII століття, руїни римо-католицького храму 1661 року, залишки каплиці Раціборських середини XIX століття, греко-католицька церква Пречистої Діви Марії 1817 року, руїни єврейської синагоги, рештки австрійських оборонних укріплень з часів Першої світової війни. Наша розповідь буде щодо Чернелицького замку.
Початок і основні етапи будівництва замка.
Найперші сліди фортифікацій на території сьогоднішньої Чернелиці окремі історики вишукують ще в документах середини XV століття. Підставою для такого твердження є акт поділу володінь між Михайлом і Яном Бучацькими від 11 травня 1469 року, в якому перелічені покутські й подільські маєтності, разом із «fortalicimus», в тому числі й Чернелиця. Однак конструкція речення та форма, вжита в документі, «з містами, оборонними дворами та селами» дає змогу відносити ці слова не стільки конкретно до Чернелиці, як загалом до всіх перелічених в актовому документі місцевостей. Тому неможливо точно встановити, в якому із зазначених населених пунктів могли бути оборонні двори чи сторожові вежі.
Отже, на цій підставі стверджувати, що в середині XV століття в Чернелиці існували оборонні укріплення у вигляді замку, не можемо. Про ймовірні фортифікації Чернелиці нічого не згадують і інші акти Галицького гродського суду, датовані 1490 ми роками. Так само жодних відомостей про замок не знаходимо і в описах володінь Бучацьких і Язловецьких XVI - початку XVII століття, котрим у цей період належала Чернелиця. Як бачимо, збережені джерела не дають можливості датувати початок будівництва Чернелицького замку XV століттям.
Перша письмова згадка та початок будівництва фортеці
В історичній літературі найпоширенішою є теза, за якою замок заклали в перших десятиліттях XVII століття. Щоправда, частина авторів датують цю подію загалом першою половиною XVII століття або, ширше, цілим XVII століттям. Однак, збережені архівні документи уточнюють датування початку будівництва замку. Так, серед актів Галицького земського суду знаходимо скаргу тогочасної власниці Чернелиці Ядвіги Белзецької із Язловецьких на свого зятя, київського воєводу Януша Тишкевича, який у 1636 році вчинив напад та пограбував володіння своєї тещі. Ядвіга скаржилась, що Я. Тишкевич понищив міста Язловець, Городок, Заліщики, а також Чернелицький ключ і «містечко Чернелиця із замком»”. Цей документ є першою відомою на сьогоднішній час письмовою згадкою про замок у Чернелиці. Отже, в 1636 році будівництво фортеці в покутському містечку вже було розпочате. З іншого боку, можна спробувати встановити також нижню межу початку будівництва замку. Як випливає з акту поділу володінь між спадкоємцями великого коронного гетьмана Ієроніма Язловецького, підтвердженого 1622 року, станом на 1607 рік замку в Чернелиці ще не було. Наведені вище джерельні дані дають підстави вважати, що спорудження замку розпочалось між 1607 і 1636 роками.
Перший етап будівництва замку.
Будівництво замку в Чернелиці можна поділити на два етапи: до 1636 і 1650-1659 роки. Як зазначалося вище, зведення фортеці в покутському містечку розпочалося не пізніше 1636 року. Ініціаторкою будівництва, напевно, була власниця містечка Ядвіга Белзецька, дочка коронного гетьмана Ієроніма Язловецького і вдова ротмістра Анджея Белзецького. На жаль, історія не зберегла імені першого зодчого замку. Однак, поза всякими сумнівами, автор проекту був пов'язаний із Язловцем і, ймовірно, працював при дворі Язловецьких (Бучацьких). Таке припущення підтверджує характер кам'яної кладки в нижній частині куртин і бастіонів, першого ярусу в'їзної вежі, а також північно-східного бастіону (єдиного з бійницями), в яких чітко простежується схожість з відповідними фрагментами замку в Язловці.
Важко сказати, як виглядав початковий проект замку. Як слушно зауважив Л. Квятковський, це залежало від основної функції фортеці, яку вона мала виконувати. Замок, очевидно, проектувався як мілітарний об'єкт, відповідно до засад староголландської школи оборонної архітектури, тобто бастіонної системи укріплень. З іншого боку, наявність бійниць в одному з бастіонів - так званих «бастіоні Язловецьких» - може свідчити про те, що в проекті замку поєднались як елементи бастіонної, так і попередньої, прото бастіонної системи фортифікацій. Що ж до основного призначення замку, то не викликає сумнівів, що воно полягало в необхідності захищати володіння Язловецьких у Чернелицькому ключі.
Однак можна припустити, що замок проектувався і як оборонна резиденція.
Результати інвентаризації замку, проведеної українсько-польською експедицією в липні 2012 року, доводять, що за Язловецьких будівничі встигли звести тільки перший ярус в'їзної вежі, північно-східний бастіон та нижню частину ескарпів куртин та інших бастіонів. В'їзна вежа виглядала на подвір'я замку. Можливо, тоді було розпочато будівництво палацу. Швидше за все, будівництво замку було призупинене після нападу Я. Тишкевича на володіння Ядвіги Белзецької в 1636 році. Причиною цього був брак коштів - Ядвіга скаржилася королю, що збитки від нападу її зятя становили 900 тис. злотих - величезна сума на ті часи. Ймовірно, саме цей чинник змусив власницю Чернелиці відмовитись від продовження будівництва фортеці.
Другий етап будівництва замку (1650-1659).
Після смерті Ядвіги Язловецької (1641) - останньої представниці роду Язловецьких (єдина дочка Ядвіги, видана заміж за Януша Тишкевича, померла ще за життя матері) - її володіння були поділені між найближчими родичами. Чернелицький ключ із недобудованим замком став власністю Маріанни Станіславської із Чурилів, дружини кам'янецького каштеляна Михайла Станіславського. По смерті Маріанни Чернелицю успадкувала її дочка, Євфросинія Станіславська, видана заміж за снятинського старосту Петра Потоцького, по смерті якого (1648) вийшла заміж за кам'янецького старосту (пізніше брацлавського воєводу) князя Михайла Єжи Чарторийського (початок 1650). Таким чином, Чернелиця із замком опинилась у власності князівської пари Чарторийських, із якою пов'язаний другий етап його будівництва.
Поштовх до продовження зведення замку спричинили також події Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького і втрата Річчю Посполитою значної частини українських земель, зокрема багатого на оборонні укріплення Західного Поділля. Покуття фактично залишилося незахищеним ззовні. Мало того, в покутських володіннях Євфросинії почалися заколоти, викликані селянським повстанням під приводом Семена Височана. Очевидно, саме це підштовхнуло Чарторийських до закінчення спорудження замку в Чернелиці, що міг забезпечити захист усього Чернелицького ключа.
Дату відновлення будівельних робіт, через брак детальніших даних, пов'язують з часом одруження Михайла і Євфросинії, тобто на початку 1650 року. Тоді було зведено другий ярус в'їзної вежі, на чоловому фасаді якої вміщено чималого розміру кам'яний герб Михайла Чарторийського - Погонь, а на затильному її боці герб Євфросинії - Пілаву. Тоді ж було завершено будівництво куртин, а також північно-західного, південно-східного і південно-західного бастіонів, які, на відміну від північно-східного бастіону, не мали бійниць і були заповнені землею. Можливо, що саме в цей час закінчили й будівництво палацу (розпочате, ймовірно, ще в 1630-х роках) на замковому дитинці. Що ж до датування завершальної фази зведення фортеці, то в нашому розпорядженні є архівні документи, за якими можна стверджувати, що замок, принаймні основну його частину, закінчили до початку 1659 року. Так в «Інструкції Галицького сеймику послам на Загальний (Вальний) сейм» у Варшаві, датованій 25 лютим 1659 року, у 35-му параграфі зазначено: «Окремо наші пп. посли внесуть інстанцію, зокрема про те що С. Князь Чарторийський п. Воєвода Брацлавський поніс великі видатки на фортифікацію замку в селі Чернелиці, у своїй спадковій місцевості, на фортецю, здавна розпочату і потрібну покутським краям і всій Речі Посполитій, правильно вимурувану та оточену контрвалами, і щоб через це була обдумана компенсація за таку працю і за видатки на перебудову цієї фортеці та за кошти видані на неї, нехай з допомогою конституції наші пп. посли постараються». Отже, Галицький сеймик надав своїм послам інструкцію домогтися від Загального сейму у Варшаві повернення коштів для князя Михайла Чарторийського за будівництво замку в Чернелиці. За наведеним документом можна припустити, що основна частина будівлі станом на 25 лютого 1659 року була завершена. Водночас слова «...фортецю, здавна розпочату...», чітко зазначають достатньо тривалий час будівництва замку.
На жаль, історія не зберегла імені архітектора, під чиїм керівництвом завершувалося спорудження покутської твердині. В історичній літературі знаходимо припущення, що ним міг бути Франческо Коррасіні, який пізніше будував фортецю в Станіславові (сучасний Івано-Франківськ). Підтвердити чи спростувати це унеможливлює брак даних. Проте на підставі збереженої кореспонденції Михайла Чарторийського можна встановити, що архітектор, невідомий на ім'я, який закінчував будівництво замку, залишив службу у князя перед 1661 роком, оскільки того ж року Чарторийський шукав нового будівничого. Після тривалого листування з найвідомішими львівськими архітекторами співпрацювати з Чарторийським погодився геометр єзуїт Войцех Рожевський, під очільництвом якого здійснювалось будівництво храму св. Михайла в Чернелиці, закладеного в 1661 році й відданого під опіку монахів-домініканців. Що ж до замку, то наразі не володіємо відомостями щодо можливого продовження будівництва після 1659 року. Ймовірно, основна частина будівельних робіт була завершена саме до цього року. Згодом Чернелиця перетворилася на родинну резиденцію Чарторийських на Покутті та залишалася нею до 1690-х років.
Отже, на основі збережених архівних матеріалів підсумовуємо: будівництво замку в Чернелиці було розпочате між 1607 і 1636 роками з ініціативи та на кошти Ядвіги Белзецької із Язловецьких; після розорення Ядвіги Янушем Тишкевичем в 1636 році будівництво фортеці було призупинене через брак коштів; відсутність прямих спадкоємців у Белзецької зумовила перехід Чернелицького ключа разом із незакінченим замком до Станіславських; після одруження Євфросинії Станіславської із Михайлом Єжи Чарторийським в 1650 році розпочався другий етап будівництва замку, завершений князівським подружжям напередодні лютого 1659 року.
Автор тексту - Віталій НАГІРНИЙ
Продовження, частина друга
Джерело - Пам'ятки України №7-9 за 2015 рік.
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.