а ти в українській компанії працюєш? там таке буває, ага(
ще вчора був такий прикол. Подрузі подзвонила ейчар (в моїй присутності) і почала розпитувати про досвід роботи і запрошувати на співбесіду. Домовляються про зустріч - ейчар каже адресу, контактну особу, і тут в подруги нарешті виникає можливість задати запитання: П: нагадайте, будь ласка, як називається Ваша компанія (це при тому, що цього й не говорили - "нагадайте" було для ввічливості). HR: о, в нас такий великий холдинг, і там так багато компаній.. і в одну з них нам потрібна людина з Вашим досвідом..
тут нас з подругою починає крити)
П: так, я розумію, але все ж в яку компанію ви шукаєте фінансиста? HR: я не знаю, мені директор принесла документи і сказала подзвонити, в нас багато компаній, а в яку саме вас набирають - скажуть завтра на співбесіді..
Вони домовилися про час і попрощалися. Але сміялися ми ще довго. Вирішили для себе, що мислення "блондинок" нам не збагнути ніколи.
саме тому я зараз шукаю роботу в міжнародній компанії. більше не можу такого терпіти. Іноді можна хоч посміятися, але здебільшого після спілкування стає дуже сумно. ну і окрім того, після могилянки все ж звикаєш до того, що люди знають що таке силогізм чи евфемізм, ідіосинкразія чи синхрофазотрон..а тут бац - і ніхть ферштейн.. я зараз навіть роботу шукаю за принципом - щоб було хоч трохи могилянців;) бо тяжко мені було в укр конторі.
Ця апофеозна панянка - випускниця НаУКМА :( Так, я теж саме цього тут не витримую. Колись мене вбило на іншій роботі, що я повісила гасло на стінку латиною (щось банальне причому), і ніхто не знав, що це значить. А тепер я розумію, що там ще були ерудити.
Comments 7
співробітнички у тебе феєричні)))
а мене вчора моя колега питала, як правильно писати: дОмАклів ме чи дАмОклів. Для довідки: працюю в газеті)
Reply
Reply
ще вчора був такий прикол. Подрузі подзвонила ейчар (в моїй присутності) і почала розпитувати про досвід роботи і запрошувати на співбесіду. Домовляються про зустріч - ейчар каже адресу, контактну особу, і тут в подруги нарешті виникає можливість задати запитання:
П: нагадайте, будь ласка, як називається Ваша компанія (це при тому, що цього й не говорили - "нагадайте" було для ввічливості).
HR: о, в нас такий великий холдинг, і там так багато компаній.. і в одну з них нам потрібна людина з Вашим досвідом..
тут нас з подругою починає крити)
П: так, я розумію, але все ж в яку компанію ви шукаєте фінансиста?
HR: я не знаю, мені директор принесла документи і сказала подзвонити, в нас багато компаній, а в яку саме вас набирають - скажуть завтра на співбесіді..
Вони домовилися про час і попрощалися. Але сміялися ми ще довго. Вирішили для себе, що мислення "блондинок" нам не збагнути ніколи.
а це я згадала як ти про конфесії писала;)
Reply
А я в маленькій юрфірмі, так, українській. Ага, тут смалять.
Та я весь час якось на щось таке натрапляю, як не конфесії, то апофеоз. Повний апофеоз :)
Reply
ну і окрім того, після могилянки все ж звикаєш до того, що люди знають що таке силогізм чи евфемізм, ідіосинкразія чи синхрофазотрон..а тут бац - і ніхть ферштейн..
я зараз навіть роботу шукаю за принципом - щоб було хоч трохи могилянців;) бо тяжко мені було в укр конторі.
Reply
Так, я теж саме цього тут не витримую. Колись мене вбило на іншій роботі, що я повісила гасло на стінку латиною (щось банальне причому), і ніхто не знав, що це значить. А тепер я розумію, що там ще були ерудити.
Reply
Leave a comment