культурний шок...)
Скажу Вам, цікаво буває почитати інтерв"ю спортсменів... особливо - не надто відомих... то народ простий, трудовий і прямодушний, їхні інтерв"ю дуже промовисті, глибокі і потішні...
отож, рекомендую - інтерв"ю з російським футболістом Денисом Лактіоновим:
http://www.goals.by/football/articles/104643
Кілька цитат:
"... - Культурний шок в Кореї пережили?
- Ще б. Там така чистота, такі відносини між людьми! У магазині спокійно можна що-небудь вкрасти, навіть возика вивезти. Такі там відносини довірливі, що ніхто й не дивиться, заплатив ти чи ні. Це за замовчуванням у них. А ми тоді на Сахаліні жили по-пацанських законах: якщо ти пацан - то пацан. Один за всіх і всі за одного, ну і так далі. А у них по-іншому все. Повага до тих, хто старший - на першому місці. От якщо людина від тебе хоча б на півроку старша, то він може підійти і просто так запотиличник відважити зі словами: йди, мовляв, кока-колу мені купи. І ти повинен піти і купити. Або дивишся телевізор, а він бере пульт і перемикає. Для них це нормально. А я ж по пацанських законах вихований, мене тільки торкни. І ось спочатку чіплялися частенько. У сауні сиджу, пам'ятаю, і тут підходить такий до мене, запотиличник - бац! - Посунься, типу. Я йому як вмажу у відповідь - на, мовляв, сам посунься. Пару раз так постояв за себе, і потім до мене більше не підходили..." )))
"...- Головна корейська риса?
- Вони людей добре відчувають і чуйні дуже. Під час кризи 97-98 рр.. вся країна здавала золото, все, що було. Футболісти наші корейські несли кільця, сережки своїх дружин, ланцюжки ... Або ось, якщо бачать, що ти людина хороша, якщо нормальний пацан, то все для тебе зроблять. А якщо відчувають, що щось не так, то відразу спілкування переривають, відвертаються. Я теж не люблю, коли люди «гнилі». Підлість, зрада - от не можу цього терпіти..."
"... - Найбільш серйозне побиття, яке ви бачили?
- У «Самсунгу» це було. Ми 1:1 з командою зіграли, потім приїхали в готель, і тренер нас в конференц-залі зібрав. Викликав одного півзахисника, який типу без файту, тобто без самовіддачі відіграв. Той вийшов, голову опустив, руки за спину. А тренер став його по обличчю кулаком бити. Спочатку легенько, а потім все сильніше і сильніше. А футболіст ковтає все, у нього кров по обличчю тече, нічого зробити не може. Потім тренер вийшов, а кореєць підійшов до стіни і як почне по ній руками молотити. Він собі все кісточки в кров збив - така злість у нім кипіла, що відповісти тренеру не може.
- А палицями били?
- І палицями били. Грав в одній команді українець Віталій Порохневич. І ось у нього інцидент трапився: на тренуванні тренер дав йому палицею по голові. А Порохневич що? Пішов у лікарню, зняв побої, і тренер йому потім десять тисяч доларів в якості компенсації виплатив...." )))
"...- А в 2003 ви стали Лі Сон Намом. Зрозуміли, що ловити в Росії нічого?
- Так, я тоді вже про сім'ю думав. Пішов у посольство, там мені все розповіли: потрібно іспит скласти, жити в Кореї не менше п'яти років, мову знати, гімн, ну і так далі. Зараз живу в Росії, маючи тут вид на проживання, який в 2014 році закінчується. У корейському паспорті у мене написано Денис Лактіонов. А корейське ім'я - Лі Сон Нам, - я взяв просто тому, що закони їх так потребують. Лі - тому що і моє прізвище з «л» починається. Соннам - це те місто, де я грав. Вони мене зробили почесним громадянином до цього, і мені приємно було їх якось віддячити..."
"...- Якось так виходить, що з Кореєю у вас спогади більш райдужні пов'язані, ніж з Росією. Працювати-то де будете?
- А як вийде! Хоча для себе я вирішив - через шість років буду тренувати в Кореї. Я за паспортом кореєць, та й мені там більше подобається..."