Володимир Івасюк
Скоро вечір. Одинокий лист,
гнаний вітром,
пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я.
Бо навіщо? Моє кохання,
як той жовтий лист,
Він може впасти
тільки до твоїх ніг.
Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшов в саду для тебе,
Для тебе я.
А може, завтра ти пройдеш ось
(
Read more... )