непривітання...

[lokizzz]

сьогодні будеш повзти на колінах, згадуючи по дорозі останній рядок молитви. вчора, може навіть не снідав, а в маршрутці замість свіжої газети, гортав в голові сторінки з спогадів, і не знав як розказати про це священникові. довкола розмови про грибні юшки і неслухання музики, рецепти пасок і хто скільки часу вже не спить з жінкою

Comments

[yelig]

Зайшла до церкви, щоб помолитись там в передостанній раз. Зайду туди ще в неділю і все. (Потім переїду в інший район і не побачу знайомих облич). Свідомість заполонило відчуття неземного спокою. тут все інше. Набагато світліше і чисте. Залишила усі проблеми, турботи, думки про свою причетність до подій за мурами храму.
Тут віяло ледь чутним духом троянд. На душ стало легко. Прийшла помолитись чи відчути ще одну грань такої далекої гармоніїї і спокою. Трохи заздрю людям, які можуть бути в спокої, останнім часом я не можу цього досягти ніяк.
Піст мабуть не пройняв мене достатньо сильно. Треба було посидіти і задуматись нвд цим. Але зрештою хоча б не лицемірила. Не люблю тих, які відверто і по-фарисейськи говорять про своє обов'язки перед постом. Усе, що належить до духовного не повинно бути відчайдушно-змушуючим. Це має бути від душі, інаше молитва не буде щирою. А піст не сприймаю як якийсь знак моду.

[lokizzz]

все. абсолютно все повинно бути від душі. інакше - пластмаса.