домашня кунсткамера

[liniyka]

Колись отут я писала про приватні барокові музеї, перебуваючи під враженням від одної такої збірки в палаці Schloss Ambras. Тоді я зрозуміла, що рухаюсь у правильному напрямку, бездумно збираючи кілька колекцій одночасно, згрібаючи додому практично все, що подобається в естетичному плані: старовинні книжки, скло, посуд, метал, археологічні

Comments

[tsynamon]

дуже гарно. дякую

[liniyka]

прошу!

[liniyka]

отож. але це все має одну проблему: пилюку важко прибирати. тому я майже все тримаю сховане, поки не з'явиться палац і прибиральниця))
черепи розумію, а чучела мене не тішать аж ніяк. і стрьомно, і нечистоплотно якось... для проекту-квартири - стильно, а сама я таке не хочу)

[mangustma]

ой, нахіба таке робить!?
цікаво. але страшнО! )

[liniyka]

аби господаря тішило) особливо стояча мумія крокодильчика)

[liniyka]

хм, я, напевно, бачила в цій експозиції те, що найбіьше цікавило. а дійсно трохи "зализано" і надто прибрано як для домівки)

[liniyka]

Згодна, череп - найбільш затасканий символ межі цих століть, від нього вже нудить. Але тут же не йдеться про творчість - це просто помешкання. Воно трохи стерильне, але це не є мистецький проект, серія фото фігурує як інтер'єр. Це як і ті музеї у замках Європи - хто що надибав ( чучела або зображення дивних істот, малюнки, трофеї з поювання чи війни), те й розмістив на стінах та у шафах. А от з кількістю чучел у цього персонажа явно перебір, я про це теж одразу написала)).
Херст мене вразив, дійсно, вразив розчаруванням. Але не епатував, як би мав художник, а просто вразив недолугістю спроби епатувати, виставивши смерть напоказ. Це ж не нова ідея, і для мене вона є моветоном, тому що нагадує публічні страти в Середньовіччі. Люди з'їжджалися з околиць, щоб відчути адреналін від звуку хрусту сьомого шийного хребця та спотвореного обличчя на голові в кошику.
Мене вражають інші речі, а не херстовський епатаж. Цей інтер'єр сподобався нагромадженням колекцій, хоч і надто впорядкованим.