Про Ганну Валентинович (Любчик)

[liniyka]

Нещодавно від однієї мудрої людини почула слова, з якими повністю погоджуюся. Цитую приблизно: "В Україні завжди були і є талановиті люди/генії. Наша проблема (проблема держави) в тому, що про них ніхто не знає. Коли француз дізнається про якогось геніального земляка, він з емоціями ділиться враженнями зі своїми 100 знайомими. Ті в свою чергу

Comments

[promonaut]

ну то допиши ще Протасюка і Петручука...

Поки каша ще не заварилась)

[liniyka]

дякую)
але я мала на увазі наших видатних земляків. Останні події тут ні до чого, просто співпало, що я лише тепер дізналася про Валентинович.

[promonaut]

без одних не було б інших...

[liniyka]

це вже дуже філософське питання

[liniyka]

Заспокоїв))) Я вже вдруге розпереживалася, тепер з приводу того, що майже ніхто не відреагував на цей допис. Ну заспокоїли б, написали, що я не права... Не можу відслідкувати успішність дописів: щоменше мене цікавить тема, то більше масової реакції. Виняток стосується тільки моїх творчих робіт, на щастя))) То таке, просто побідкалася.
Дивний допис Дністрового. Він мені взагалі-то подобається як письменник.

[liniyka]

Та я так і роблю))). От просто хотілося почитати різні думки. Напевно, дійсно, ця тема потім комусь буде вчасною, а не тепер.

"возвєдєнія нужди в добродєтєль" - пасує сюди цей вислів. Ще можна назвати такий консерватизм слов'янським фаталізмом.
Творів Дністрового і так не змогла багато прочитати, тому що надто подібні теми. Але нішу свою він вдало зайняв у нашій літературі.