Романтичні сподівання революції
Оце перебирався на нове житло і в купі своїх речей і мальовидла натрапив на речі з тих, помаранчевих, часів.
Посміхнуло.
Точно не пригадаю вже як то все розпочалося. Одне чітко пам'ятаю, вчився я і прийшов в альма-матер
і сказав викладачам, що на пари не ходитиму так як революція, глянули як на дурного ентузіаста, хтось із розумінням, а хтось із сарказмом.
Мітинги біля Шевченківської хвилі були не масштабними, люди боялися, але потім - це стало масовим явищем.
Старт пішов з такої карикатурки. З одногрупниками вирішили розмножити і роздавати на вулицях міста.
Якось зустріли старшого пана, який був дійсно схвильований та насторожений,
ходив по алеї біля опери і роздавав листівочки, так як ми. Просив розповсюдити.
Ми об'єднали своє творіння з його влучними словами.
Потім фраза "казли" сама собою родила перший плакатик.
Принадлежність до покровителя Путінуса, родила 2 плакатик.
Згодом я подарував його молоді, яка мітингувала на алеї біля опери.
Два кєнтухі.
Я в "бойових" обладунках.
В Київ не їздив, так як на мою думку всі туди не мали їхати, в регіонах теж мав хтось лишитися.
Опісля чув, як багато хто туди поїхав, щоб грошенят заробити, прикро було.
Для мене революція закінчилися, коли вже ніби все вирішилося, більшість на концертах почала святкувати і
влаштовувати попої, а дарма, мені ця позиція не подобалася. Ніколи не треба завчасно радіти.
Після революції я зрозумів, що наш нарід можна згуртувати, хай сама подія закінчилася народним "кідком",
але цей дух братерства і згуртованості давав і дає надію. Ми ще все змінимо. Не здавайтесь!
Посміхнуло.
Точно не пригадаю вже як то все розпочалося. Одне чітко пам'ятаю, вчився я і прийшов в альма-матер
і сказав викладачам, що на пари не ходитиму так як революція, глянули як на дурного ентузіаста, хтось із розумінням, а хтось із сарказмом.
Мітинги біля Шевченківської хвилі були не масштабними, люди боялися, але потім - це стало масовим явищем.
Старт пішов з такої карикатурки. З одногрупниками вирішили розмножити і роздавати на вулицях міста.
Якось зустріли старшого пана, який був дійсно схвильований та насторожений,
ходив по алеї біля опери і роздавав листівочки, так як ми. Просив розповсюдити.
Ми об'єднали своє творіння з його влучними словами.
Потім фраза "казли" сама собою родила перший плакатик.
Принадлежність до покровителя Путінуса, родила 2 плакатик.
Згодом я подарував його молоді, яка мітингувала на алеї біля опери.
Два кєнтухі.
Я в "бойових" обладунках.
В Київ не їздив, так як на мою думку всі туди не мали їхати, в регіонах теж мав хтось лишитися.
Опісля чув, як багато хто туди поїхав, щоб грошенят заробити, прикро було.
Для мене революція закінчилися, коли вже ніби все вирішилося, більшість на концертах почала святкувати і
влаштовувати попої, а дарма, мені ця позиція не подобалася. Ніколи не треба завчасно радіти.
Після революції я зрозумів, що наш нарід можна згуртувати, хай сама подія закінчилася народним "кідком",
але цей дух братерства і згуртованості давав і дає надію. Ми ще все змінимо. Не здавайтесь!