Хоча б у чомусь Табачник найкращий, або вчительські протести
Вкотре переконуюся, що діючому міністру освіти потрібно дати приз за розвиток громадянської активності.
Якщо я не помиляюся, це вперше в історії України відбуваються масові виступи самих лише вчителів. До цього освітян брали участь в загальнонаціональних масових заходах лише спільно з іншими професійними чи суспільними групами, наприклад, під час Помаранчевої Революції. Цей раз особливий тим, що вчителі виступили самостійно і виключно за свої права.
Загалом масові виступи освітян - найяскравіший індикатор найвищих протестних настроїв в суспільстві. Вчительська відповідальність завжди зупиняла їх від страйку: погодьтеся, що залишити дітей набагато важче, ніж робочий станок. Тож лише крайня необхідність може вивести на вулицю вчителів.
Доурядувалися, одним словом…
З розвитку подій, напрошується ще один висновок: вулиця - ефективний спосіб домагатися виконання своїх прав. З останній рік вже четвертий випадок, коли нині діюча влада була змушена чути вулицю:
1. Студентські протести проти платних послуг - і КМУ скасовує свою постанову. (жовтень 2010р.)
2. Податковий майдан - і Президент накладає вето на кодекс. (листопад 2010р.)
3. Знову студентські виступи проти законопроекту про вищу освіту - і автори його відкликають. (березень 2011р. )
4. Виступи вчителів з вимогою збільшити зарплату - і Азаров обіцяє виконати їх вимоги вже на найближчому засіданні КМУ (березень 2010р.).
Зважте, що десятки круглих столів, сотні експертних заяв, петицій і відкритих листів продовж останніх двох років не дали і близько такого результату, як 7 тисяч людей на вулиці. Влада на них просто уваги не звертала.
Просто якесь цілеспрямоване стимулювання владою вуличної активності громадян :). Як ви думаєте?