НАПЕРСТЯНКА ПУРПУРОВА (Digitalis purpurea)
Digitalis purpurea, наперстянка, дзвiночки, збаночки, напальки, наперсник, наперсниця, натяган, серцева трава, язик волів.
Наперстянки походять з Європи та Туреччини, де широко зростають в лісах, берегами струмків та узбіччями доріг, а також в кам'янистих місцевостях. Латинська назва походить від слова Digitabulum, що означає наперсток, наконечник, і дано рослині за форму її квіток. Наперстянки бувають однорічними, двурічними або багаторічними рослинами. Всі частини рослини отруйні навіть у невеликій дозі.
Ця рослина в Ірландії була відома уже в Vст. У XI ст. в Німеччині її застосовували як засіб від водянки. Уперше наперстянку описано в травнику XVI ст. під назвою "дігіталіс" (від лат. "палець"). Вплив наперстянки на серцеві хвороби вивчав ще Еразм Дарвін (дід Чарльза Дарвіна). Поль Седір повідомив про приготуванні настоянки з листя наперстянки, яка застосовувалася для зміцнення і відрощування волосся.
Усі види наперстянки містять глікозиди серцевої групи. Із листків готують ліки у вигляді таблеток, настойки, порошку, свічок, які застосовують у разі кардіосклерозу, миготливої аритмії, серцевої недостатності, порушень кровообігу ІІ-ІІІ ступеня. Препарати можна приймати лише під наглядом лікаря, адже передозування їх недопустиме, бо може спричинити зворотну дію - зупинку серця. А виділити потрібну дозу вдома майже неможливо. Смертельна доза листя наперстянки - 2 г. Симптоми отруєння: розвиваються явища iнтоксикацiї на протязi першої години - диспептичнi явища, порушення ритму серцевої дiяльностi, зниження артерiального тиску, цiаноз, судоми, втрата свiдомостi.
Під впливом препаратів наперстянки зазначені випадки зміни колірного сприйняття людини зі здвигом у жовто-зелено-синю гаму. Останні картини відомого художника Ван Гога, який приймав настоянку наперстянки наприкінці життя, мають переважно саме такий колорит.
Чарівні наперстянки популярні в європейському фольклорі. Одна із стародавніх англійських назв наперстянки Folksglove означає рукавичка доброго народика, тобто лісових фей. Феї, за повір'ями, знаходили притулок на лісових галявинах, де як раз люблять рости наперстянки Злі феї віддали квіти наперстянки лисиці, щоб та змогла надягти їх на лапи і непомітно, нечутно ходити лісом. Плями на квітках наперстянки повір'я приписує роботі ельфів - так вони позначали рослину, яка за своєю красою приховує згубні, смертоносні соки. Звідси й інші, вельми красномовні народні назви дігіталіса в різних країнах Європи: відьомські рукавички, дзвіночки мерця, наперстки мерця, криваві пальчики, рюмочник, лісові бубонці, вовча наперстянка, бясна трева, беснік ...
Мовою квітів наперстянка - символ нещирості - мабуть, за небезпечне поєднання краси квітки і її отруйності.