Думки - хмарки
Я - небо, а мої думки̔
у тому небі, як хмарки̔
свідомість - сонце закривають,
то повно їх, то вмах зникають,
дощем емоцій в землю ллются,
з води буття вони беруться.
Земне - то є моє життя,
де визначальне - відчуття -
магніт, майбутнього зерно,
дивлюсь, чим проросте воно -
корисним буде, чи бур’яном,
чи вийде з нього хліб духмяний?
Якщо погані відчуття,
недобрим буде набуття.
Якщо хороші, гарний знак,
вдається все тоді відтак.
Зерно - магніт, дощем яким
його живило, жити з тим.
Мить починається з думок -
мій вибір, то є перший крок.
Що оберу? Важкі думки
затьмарять сонце і зірки.
Думки легкі, то є прекрасно, -
свідомість чиста, небо ясне.
Думки я маю вибирати -
що облюбую, буду мати,
бо дощ з них потече рясний
і буде наслідок значний.
Який? Про те зерно розкаже,
як проросте, мені покаже.
Тож обираю я думки,
а почуття - вказівники:
як стало нудно - не туди,
як стало радісно - сюди.
Коло̔верть почуттів, думок -
сплітається життя танок.
© Лєка Веселка, березень 2024
P.S. Авторский перевод на русский в следующем посте.
Перевод через Гугл лучше не читать.
З іншими ілюстраціями: у Журналі Акомпаніатора, у Фейсбуці.