Звільнюся я на фіг

[ledilid]

Нє, ну хіба можна так жить? Я точно звільнюся, бо ж таки ніззя. Отакі ситуації, як сьогодні, мене найбільше добивають: від самого ранку чекаю інтерв*ю зі Жванією, а його все нема й нема. А дочекатися треба, бо, по-перше, він сам по суті його й призначив (що вже інтересно, бо зазвичай до нього фіг доб*єшся), а по-друге, у п*ятницю в газеті має бути

Comments

[schalenyj]

якщо хочеться, то треба)))

[ledilid]

Я так розумію,це ви про кулемет? ;-)

[v_alksnis666]

В СССР роботы имели право на труд.

[higher_caps]

Давид спить довго ?

[ledilid]

Давид сказав, що взагалі не спить :-) Просто він цілий день був дуже заклопотаний, а ніхто з його помічників не знав, коли він звільниться. От і доводилося мені чекати "сигналу", хоча можна було навіть у той же театр спокійно сходити і повернутися. Бо на інтерв*ю Давид Важайович прийшов об 11-й ВЕЧОРА )))). Коли я його спершу проводила у видавництво, а потім ми опівночі разом виходили, тіточки на прохідній подумки крутили пальцем біля скроні (я ж їх попередила, що то не хухри-мухри, а "народний депутат на інтерв*ю ;)).
Але Жванія - це щось. Сердитись на нього неможливо - мало того, що просто енерджайзер, так ще й така лапочка... Завдяки йому мені грузини завжди здавалися дуже класними, хоча я їх по суті й не знаю, окрім Жванії, нікого ))

Да

[higher_caps]

важкий хлєбушек журналістика

[schpop]

Паска понад усе!

[joanerges]

Страна, "Муму" написал Тургєнєв, а памятнік Нєкрасафу (с) Брєжнєв, з народного анекдота

Театр і паска накрились через Давида Важайовича, а дорога йде через Маріїнський...