Мобілізація. Ну хоч у чомусь джекпот!)

[ledilid]

Телефонують із військкомату о пів на сьому ранку - прийти сьогодні на дев'яту ранку. Нарешті війна і в Києві?
Щось я як лейтенант запасу і військовий психолог не врубився так рано, але - служу народу України і смерть ворогам!

* * *

Мобілізували. Їду, здається, на Чернігівщину в Гончарівське - 10-денні збори.
Дзвоніть на номер 565.))))

PS.

Comments

[sasha2002]

Тримайтесь! Дай Бог, щоб не знадобилось!

[ledilid]

Дай Бог, звісно...

[vova_comment]

Хоч це радує. Щасти!

Слава бандеровскому уряду народной довиры!

[abarinov]

Да здравствуют турчиновы и тенюхи - за них не страшно и умереть. Юле волю, а вам в люлю. Займитесь родыной, а не пропитой и разворованной Родиной, чтобы не случились новые подвиги под Крутами.

[oxana_ukr]

Це ж треба... Хай щастить!

А до якого віку призивають?

Чекаю на наступні репортажі.

[ledilid]

Нібито до 40. Встигли за 11 днів до дня народження))

[rich_ka]

Просто людям важко усвідомити, що це війна, і ... вона ламає всі плани. На жаль.

[ledilid]

Ну це природно, в принципі. Так само, як і реакція "аби не я". Поки хтось десь добровільно іде у військкомати, "на морально-вольових" утримує військову частину від захоплення значно сильнішим ворогом і т.д. - це привід пишатися країною і її героями. А як тільки в лавах таких героїв має виявитися твій син-чоловік-брат-батько (або й ти сам), то починаються істерики й переляки.
Цілком нормальна реакція, принаймні для матері-дружини-сестри-дочки. Але війна є війна, і, на жаль, вона має неприємну здатність приходити в твій дім незалежно від того, герой ти чи ні:(