Моршин, превірений на собі: про цілющу ропу з автомата, розлив "Моршинської" і претензії на Карлсбад
Ну от, через п'ять місяців після поїздки жіночої половини ledilid у Моршин нарешті дійшли руки поставити фотозвіт у ЖЖ (у газеті статейка вийшла невдовзі після повернення, але без фоток і критики, позаяк де-факто рекламна).
Тут уривки зі статті доповню оціночними коментарями.
Отже, Моршин. Містечко у Львівській області, відоме передусім завдяки підземним покладам цілющої води.
Що тут лікують:
хронічні гепатити, холецистити, холангіти, панкреатити без схильності до загострення; дискінезії жовчовивідних шляхів і кишечника; хронічні гастрити, гастродуоденіти в стадії ремісії; виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії ремісії; хронічні коліти, ентероколіти;
хвороби оперованого шлунка; стан після холецистектомії і перенесеного вірусного гепатиту; хвороби обміну речовин (цукровий діабет, сечокислі діатези, ожиріння тощо); с
упутні захворювання - остеохондрози, гінекологічні захворювання, захворювання сечостатевої системи (в т.ч. сексуальні розлади у чоловіків), опорно-рухового апарату, неврози,
а також проводять реабілітацію потерпілих від аварії на ЧАЕС.
Як сюди добратися:
від залізничного вокзалу Львова на Моршин через Стрий щопівгодини ходять маршрутні автобуси; вартість проїзду - 20 грн.
Вартість проїзду від залізничного вокзалу Стрия - 3 грн. (ціни станом на червень 2011 р.)
Від вокзалу до туристичного центру - метрів 200. Більшість моршинських санаторіїв розташовані на відстані 50-500 метрів від бювету, поряд із яким - бальнеолікарня та діагностичний центр.
Розклад електричок на Львів, Стрий і т.д. (а також оголошення про пошуки інваліда-прибиральника).
Автовокзал, з якого регулярно ходять маршрутки на Львів, Стрий та Івано-Франківськ, - за 200 м від залізничного вокзалу.
Перша згадка про Моршин датована 1482 роком.
538 року тодішні власники Моршина, шляхтичі Бранецькі, отримали від польського короля дозвіл на відкриття соляних шахт, та бізнес не пішов - видобута сіль виявилася гіркою і для кулінарного вживання непридатною.
Через майже 340 років село разом з околицями придбав львівський купець Боніфацій Штіллер. Запросивши європейських хіміків та лікарів проаналізувати властивості місцевих солоно-гіркуватих джерел і клімату, новий господар отримав захоплені висновки: «унікальні», «цілющі» тощо. 1878 року курорт відкрився зі спеціалізацією на лікуванні грудних захворювань, але вже через рік було впорядковано джерела №1 і №2, які назвали на честь подружжя Штіллерів - «Боніфацій» та «Магдалина». Л
ікували тут і грязями, які, як і цілющу солону ропу, тоннами вивозили за кордон. Д
о Другої світової війни Моршин здобув світову славу - його називали «Галицьким Карлсбадом» і ставили в один ряд із чеськими Карловими Варами. Хоча моршинську водичку фахівці вважають кращою.
Колись ця альтанка"була першим місцевим бюветом, і відтоді залишається "обличчям" Моршина - її зазвичай тулять на всіх туристичних проспектах, магнітах тощо.
Поряд із "історичним" бюветом - санаторій "Мармуровий палац", здається, найстаріший з нині діючих у Моршині. Кажуть, зараз дуже крутий (та й ціни відповідні). У "Моршинкурорті" розповідають, що колись він також належав до єдиної структури, але в результаті рейдерської атаки був "прихватизований".
А так виглядає нинішній бювет.
Для тих, хто, як раніше і я була, в танку, маленьке пояснення: у даному контексті "бювет" - це не зовсім те, що в контексті, скажімо, артезіанських свердловин у Києві. Воду в моршинський бювет привозять уже "готову" й заливають в автомати, з яких вона витікає у чашки-склянки. Але про це - трохи далі.
«Звісно, кожен курорт має свої переваги. Але ні свого родича, ні свою дитину нізащо б не послав у Карлові Вари. Адже в нас значно кращі можливості, - кажезаступник головного лікаря СКК «Моршинкурорт» Микола Фурманюк. - Так, можливо, за рівнем сервісу ми від них поки що відстаємо, але за якістю лікування - набагато випереджаємо».
За рівнем сервісу до Карлових Вар, Баден-Бадена чи якогось там Хуняді Янош (ця угорська вода за складом найближча до моршинської) Моршину справді ще рости, рости і рости.Я
к людина, для якої комфорт - понад усе (хоча 5-зірковими резортами, на жаль, і не розбалувана), я там, звісно, постогнувала.
Про їдальню вже тут було натякнула, так мене затюкали. Але не можу я їсти в радянських їдальнях, та ще й «за примусом» - уплітай, що є, бо іншого нема. Типу «сорі, чаю нема, бо сьогодні в меню - какао» (з молоком, якого я не вживаю через непереносимість молокопродуктів, і цукром). Але персонал дуже доброзичливий і для «нормальних» людей їжа, кажуть, дуже смачна. Вони ж там не винні, що я така примхлива і від «столовських» харчів мене нудить :)
Натомість номери в пансіонатах уже старанно реконструюють, попри брак коштів. Ті номери, що ще старі залишилися - це жестяк, звісно. І керівництво це добре усвідомлює. Зате нові, так звані «покращені» - дуже навіть комфортні, на рівні добротного 2* (а то й 3*, по всякому буває) європейського готелю.
Номер покращеного комфорту в санаторії "Дністер", де я жила. Є там іще й двокімнатні "люкси".
А такий кльовий був вид із вікна (на санаторій "Лаванда").
Власне корпус "Дністра", у якому я жила. Є ще інший, двоповерховий корпус, але там умови попрощє, наскільки я зрозуміла.
Сходи перед "крутішим" корпусом теж підрихтувати ще не встигли)) А котів довкола чимало - що й зрозуміло, їх тут усі радо підгодовують.
Усвідомлюючи недоліки, які усунути зі зрозумілих причин поки не вдається, у «Моршинкурорті» всіляко наголошують на тому, що на відміну від крутих» закордонних курортів, орієнтованих передусім на «їсти-пити-спати-розважатися», в Моршині головне - діагностика та лікування.
Заплативши за путівку (або курсівку - якщо хочете жити не в санаторії, а в приватному секторі чи готелі), ви отримуєте повний комплекс лікувально-діагностичних послуг.
Цитата зі статті в «УМ»:
«Коли мої працедавці дізналися, що за 350 гривень на добу можна не лише жити в номері, який повністю відповідає стандартам західних готелів, а й лікуватися, та ще й отримувати триразове харчування, то були просто шоковані», - розповідає львів’янка Лариса, яка працює гувернанткою у подружжя американців, що мають бізнес в Україні. До Моршина вона привезла двох їхніх дітей. «Цілюща вода, гідромасаж, гідроколонотерапія - в Америці за таке довелося б викласти кілька тисяч доларів! І дітям тут подобається. Головна розвага - вставляти картку в автомат у бюветі».
Довідка:
вартість путівки - від 195 грн. (ціна на одну людину, двомісний номер «економ» санаторіїв «Світанок» та «Дністер») до 355-359 грн. за добу (ціна за місце у двокімнатному двомісному номері «люкс покращений» та одномісному «покращеному» номері санаторіїв «Перлина Прикарпаття», «Світанок», «Дністер»).
Оптимальний курс лікування - 21 день, але путівку можна придбати на будь-який термін упродовж усього року.
Якщо чесно, львів'янку я сама не розпитувала, а підслухала її розмову з іншою відпочивальницею. Але суть розмови викладена приблизно точно. І дітей я розумію - вставляти картку в автомат таки прикольно))
Кожному власникові путівки чи курсівки видають картку з чіпом - на кшталт тієї, що для таксофона. Згідно з призначенням лікаря, на ній запрограмовано концентрацію та об’єм сольового розчину, які належить приймати для лікувального ефекту. Вставляєш картку в автомат - і він сам видає належну кількість природних ліків.
Так виглядає "мережа" таксофонів" на першому поверсі бювета.
На другому поверсі - постійно діюча виставка-продаж високохудожніх витворів місцевих митців:
«Будь-які ліки найкраще засвоюються у формі розчину. А наша вода вже є тим унікальним розчином, який одразу всмоктується в кров», - наголошує Микола Фурманюк.
З-під землі на свердловинах №1 та №6 видобувають сольовий розчин (ропу) надзвичайно високої концентрації - до 400 грамів на літр. Потім на заводі мінеральних вод його розбавляють до прийнятних для організму 3,5-14 г/л водою з іще одного чудодійного джерела - №4, і вже в такому вигляді «заправляють» в автомати, розташовані в серці курортного Моршина - центральному бюветі.
Вид на бювет з іншого боку (з "вулиці").
Цю саму ропу можна придбати й повезти з собою додому - якщо ви, наприклад, не долікувалися повний курс (от як я), або плануєте пропити воду курсом, скажімо, через півроку, а в Моршин поїхати не зможете. Термін зберігання - рік у пластиковій тарі (в якій вона й продається) або хз-скільки років у скляній, куди її можна перелити.
Сертифіковано ропу виробляє тільки Мінзавод, який на відповідних плакатах усюди наголошує: придбана в будь-яких інших, окрім заводу, місцях ропа - майже напевне фальсифікат. А в роздріб справжню, мовляв, можна придбати тільки в аптеці при бюветі (ну й, може, десь там ще в бальнеолікарні). Коштує 80 грн. за 0,7 л.
При цьому на кожному кроці звичайні моршинці продають таку саму по 50 грн. І запевняють, що придбали там же - на заводі. Хтось вірить і купує, хтось не ризикує й переплачує по 30 грн. за пляшку.
Також навколо бювету масово продають глиняні кухлики - і тара для водички, і моршинський сувенір. Вартість - 15-25 грн.
Про джерело №4, яке б’є з-під землі на поверхню, варто розповісти окремо.
За легендою, його відкрила людям Мати Божа. Вода в цьому джерелі ультрапрісна, з надзвичайно низькою концентрацією солей - до 0,17 г/л. Її молекула має правильну кристалічну будову, тому моментально всмоктується клітинами людського організму, не проходячи попередні стадії засвоєння - це безцінна за користю для здоров’я властивість.
Ось воно, це джерело. Трохи дивний барельєфчик, як для Матері Божої.
Біля джерела постійно товчуться люди, набираючи корисної і справді смачної води в усі можливі види тари.
1-2-3-5-6-10-12-літрові пластикові бутлі тут - чи не найходовіший товар. 3-літрову пляшку я купила, здається, за 3 грн.
Саме воду з джерела №4 кожен може придбати в пляшках із надписом «Моршинська». Правда, там вона змішана з водою з джерела «Моршинське», бо ресурсів джерела №4 на 30 тисяч пляшок щодня (а стільки, якщо не зраджує пам'ять, випускає тільки одна лінія заводу компанії «Оскар») не вистачило б. На завод вода з обох джерел надходить по трубах за лічені хвилини.
Фотки на заводі вийшли фігові, бо фотоапарат я у Моршин не брала, а телефон більш-менш тягне тільки при денному освітленні. У цехах - темнувато. Але цікаво.
Як нас запевнив головний інженер, усі байки про нібито додавання в «пляшковану» воду антибіотиків чи ще якоїсь гидоти, щоб вона залишалася свіжою, - такі байки… Принаймні щодо «Моршинської». Не псується й не зацвітає вона тому, що на заводі її пропускають крізь фільтри з дуже мікроскопічними дірочками. У результаті природний склад води повністю зберігається, а всі бактерії, які можуть спричинити її псування, залишаються на мембранах, бо мають значно більший розмір.
Ну й, власне, про ропу, тобто лікувальну воду з неї. Насичена сульфатами калію та магнію, вона чудово ганяє жовч, нормалізує обмін речовин і навіть відновлює мікрофлору кишечника - більше такою властивістю не наділена жодна мінеральна вода у світі.
Скажу так: я в Моршині була тільки тиждень, хоча для лікувального ефекту радять щонайменше 18 днів. Але ефект на своїх замучених хронічним холіцисто-холангітом і застоями жовчі жовчних шляхах відчула. Тому засвідчую: вода справді класна.
Щодо решти процедур - то тут як сказати. Процедури круті й, головне, якщо врахувати їх окрему вартість, скажімо, в київських лікарнях, - реально дешеві (нагадаю, більшість із них входить у вартість путівки-курсівки). Наскільки я зрозуміла, зазвичай лікарі призначають якісь водні процедури (душ Шарко - ох і класна ж штука!; циркулярний душ, підводний душ-масаж чи щось іще в цьому ж дусі); кишкове зрошення (та сама гідроколонотерапія, але з моршинською водою, що нібито додає їй корисності), якийсь електрофорез, щось на кшталт масляних чи трав'яних клізм, ну й ще що там кому потрібно за медичними показами.
У «Моршинкурорті» не натішаться на бальнеолікарню, яка раніше була «жесть-жесть» - у коридор було страшно заходити, не те що у ванну для підводного масажу лягати, а тепер, після ремонту - просто супер.
Ну, скажімо так: що було раніше - я не бачила. Але цілком можу собі уявити принаймні по другому поверху, який залишився, схоже, недоремонтованим. Реально жесть. Брр.
Вхід у кабінет для мікроклізм на другому поверсі.
Зате четвертий поверх - майже як у Європі:) Ну й там, де душові (1-й поверх), теж досить круто, хоч радянськізми залишаються. Скажімо, пробігати в кімнату для душу часто треба через іншу кімнату для душу, де вже проходить процедури інша пацієнтка (гола, ясне діло). Ну ми не сором'язливі, ОК, але з огляду на те, який у них там інколи буває розгардіяш, не здивуюся, якщо хтось колись пробігав і повз голого мужика))) Принаймні мене раз ледве не запустили в кімнату, де переодягався дядько. Ну але то такоє.
Фоток голих пацієнтів/ок нема, сорі)
Зробити в розваленій за багато років радянської експлуатації клініці ремонт і закупити нове сучасне обладнання вдалося після створення 2007 року єдиного санаторно-курортного комплексу «Моршинкурорт», до якого, крім бальнеолікарні, ввійшли п’ять санаторіїв («Дністер», «Лаванда», «Перлина Прикарпаття», «Черемош» та «Світанок), Лікувально-діагностичний центр і Палац культури. Але потім гримнула економічна криза, через якудеякі поверхи лікарні й досі мають далеко не «музейний» вигляд. Керівництво СКК «Моршинкурорт» робить усе для того, щоб якомога швидше виправити цю ситуацію, але на перешкоді стала... держава.
За перше півріччя 2011-го Фонд соціального страхування, що забезпечує громадян «профспілковим» відпочинком (переважну частину вартості якого оплачує держава), не закупив в «Укрпрофоздоровниці» жодної путівки. Санаторії виживали як могли, - тобто винятково на самоокупності. Санаторії були заповнені лише на 60 відсотків. Але з серпня ситуація нібито вже виправилася, принаймні у Соцстраху так обіцяли станом на липень.
І добре, якщо так, бо планів у керівництва «Моршинкурорту» ще багато - завершити ремонт санаторних корпусів і переобладати бальнеолікарні, організувати СПА-центр із басейном та відповідними послугами... А замість цього весь місцевий персонал - від лікарів і медсестер до прибиральниць - у першому півріччі працював на 0,5-0,75 ставки. Яка тут, як і в державних медзакладах, стандартна: у лікаря, скажімо, 1,5-1,7 тисячі гривень... Як їм вдається при цьому залишатися доброзичливими й чуйними до кожного пацієнта - загадка. А вони дійсно доброзичливі, принаймні ті, з ким я спілкувалася (і далеко не кожен знав, що я журналістка, а не "просто пацієнтка").
При всьому цьому вартість путівки в санаторії «Моршинкурорту» не зростає вже два роки. Хоча воно й не дивно, адже приїздять сюди переважно не мільйонери, і дорожче платити вони просто б не змогли...
Ще трохи Моршина.
Один із входів у парк, де розташовані санаторії "Моршинкурорту", бальнеолікарня, бювет і т.ін.
Парк симпатичний, але занедбаний. І ще: там ніде немає вказівок, куди йти. Щоб розшукати в перший день бальнеолікарню (яка геть близько, але не ясно, де саме), довелося порозпитувати людей.
Санаторій "Пролісок" (у склад "Моршинкурорту" зараз не входить).
Пройшовши повз "Пролісок" із його величезною, але фактично вщерть зарослою бур'яном територією, можна вийти до озера, досить-таки мальовничого. Щоправда, купатися в ньому заборонено, але кого ж це зупинить...
А засмагати - можна.
І на водних велосипедах та човниках кататися - теж.
Капличка (здається, Свято-Троїцька) через дорогу від бювету.
Для тих, кого 24-денний відпочинок без розваг утомлює, розваги імєюцця: майже щоденні концерти в Палаці культури. Шансон, поп і т.д., порядка 60 н. за квиток.
Коли концертів нема - є ярмарок.
В особливі дні - як-от День міста, він же День медика, - приїздять звьозди столичного масштабу.
В інші дні - їхні симулякри:
Кому шкода грошей на квиток у Палац культури - можна задешево насолодитися виступом артистів удень біля бювета.
Стадіон "Медик" місцевої футбольної команди "Скала", спонсором якої, зрозуміло, є головний місцевий бюджетонаповнювач.
(вода "Аляска", як і "Моршинська", - один із брендів компанії IDS Group).
Тарас Григорович і всюдисуща реклама "Моршинської".
Моршин ділить на дві половини (як дехто пише - паркову і лісову) річечка Бережниця:
База відпочинку "Зірниця" в "лісовій" частині Моршина.
Прогулюючись угору в напрямку Івано-Франківська)), я цілком випадково наткнулася на санаторій для ветеранів ОУН-УПА "Говерла". На свій сором досі навіть не знала про існування такої бази відпочинку в Україні, хоча діє вона з 2001 р.
14 червня була 120-та річниця з дня народження Євгена Коновальця, тож біля пам'ятника Борцям за волю України лежали свіжі квіти.
Як розповіли в "Говерлі", санаторій засновано на кошти жертводавців - переважно з діаспори. У їх переліку є й наш знайомий Андрій Куцан із бандерівського Мюнхена.
Зовні санаторій виглядає значно краще, ніж усередині (принаймні таке враження склалося в розбалуваної комфортом жіночої половини ledid). Але постояльці задоволені. Р
озповіли, що в них там є хор (самоорганізований), а кожну трапезу в їдальні починають з молитви. М
ешкають у кімнатах винятково по двоє - очевидно, на всяк випадок, щоб не залишати літніх людей на самоті.
Виночерпій у День міста.
Автор висловлює подяку за організацію поїздки до Моршина Журналістському фонду Національної спілки журналістів України.
Тут уривки зі статті доповню оціночними коментарями.
Отже, Моршин. Містечко у Львівській області, відоме передусім завдяки підземним покладам цілющої води.
Що тут лікують:
хронічні гепатити, холецистити, холангіти, панкреатити без схильності до загострення; дискінезії жовчовивідних шляхів і кишечника; хронічні гастрити, гастродуоденіти в стадії ремісії; виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії ремісії; хронічні коліти, ентероколіти;
хвороби оперованого шлунка; стан після холецистектомії і перенесеного вірусного гепатиту; хвороби обміну речовин (цукровий діабет, сечокислі діатези, ожиріння тощо); с
упутні захворювання - остеохондрози, гінекологічні захворювання, захворювання сечостатевої системи (в т.ч. сексуальні розлади у чоловіків), опорно-рухового апарату, неврози,
а також проводять реабілітацію потерпілих від аварії на ЧАЕС.
Як сюди добратися:
від залізничного вокзалу Львова на Моршин через Стрий щопівгодини ходять маршрутні автобуси; вартість проїзду - 20 грн.
Вартість проїзду від залізничного вокзалу Стрия - 3 грн. (ціни станом на червень 2011 р.)
Від вокзалу до туристичного центру - метрів 200. Більшість моршинських санаторіїв розташовані на відстані 50-500 метрів від бювету, поряд із яким - бальнеолікарня та діагностичний центр.
Розклад електричок на Львів, Стрий і т.д. (а також оголошення про пошуки інваліда-прибиральника).
Автовокзал, з якого регулярно ходять маршрутки на Львів, Стрий та Івано-Франківськ, - за 200 м від залізничного вокзалу.
Перша згадка про Моршин датована 1482 роком.
538 року тодішні власники Моршина, шляхтичі Бранецькі, отримали від польського короля дозвіл на відкриття соляних шахт, та бізнес не пішов - видобута сіль виявилася гіркою і для кулінарного вживання непридатною.
Через майже 340 років село разом з околицями придбав львівський купець Боніфацій Штіллер. Запросивши європейських хіміків та лікарів проаналізувати властивості місцевих солоно-гіркуватих джерел і клімату, новий господар отримав захоплені висновки: «унікальні», «цілющі» тощо. 1878 року курорт відкрився зі спеціалізацією на лікуванні грудних захворювань, але вже через рік було впорядковано джерела №1 і №2, які назвали на честь подружжя Штіллерів - «Боніфацій» та «Магдалина». Л
ікували тут і грязями, які, як і цілющу солону ропу, тоннами вивозили за кордон. Д
о Другої світової війни Моршин здобув світову славу - його називали «Галицьким Карлсбадом» і ставили в один ряд із чеськими Карловими Варами. Хоча моршинську водичку фахівці вважають кращою.
Колись ця альтанка"була першим місцевим бюветом, і відтоді залишається "обличчям" Моршина - її зазвичай тулять на всіх туристичних проспектах, магнітах тощо.
Поряд із "історичним" бюветом - санаторій "Мармуровий палац", здається, найстаріший з нині діючих у Моршині. Кажуть, зараз дуже крутий (та й ціни відповідні). У "Моршинкурорті" розповідають, що колись він також належав до єдиної структури, але в результаті рейдерської атаки був "прихватизований".
А так виглядає нинішній бювет.
Для тих, хто, як раніше і я була, в танку, маленьке пояснення: у даному контексті "бювет" - це не зовсім те, що в контексті, скажімо, артезіанських свердловин у Києві. Воду в моршинський бювет привозять уже "готову" й заливають в автомати, з яких вона витікає у чашки-склянки. Але про це - трохи далі.
«Звісно, кожен курорт має свої переваги. Але ні свого родича, ні свою дитину нізащо б не послав у Карлові Вари. Адже в нас значно кращі можливості, - кажезаступник головного лікаря СКК «Моршинкурорт» Микола Фурманюк. - Так, можливо, за рівнем сервісу ми від них поки що відстаємо, але за якістю лікування - набагато випереджаємо».
За рівнем сервісу до Карлових Вар, Баден-Бадена чи якогось там Хуняді Янош (ця угорська вода за складом найближча до моршинської) Моршину справді ще рости, рости і рости.Я
к людина, для якої комфорт - понад усе (хоча 5-зірковими резортами, на жаль, і не розбалувана), я там, звісно, постогнувала.
Про їдальню вже тут було натякнула, так мене затюкали. Але не можу я їсти в радянських їдальнях, та ще й «за примусом» - уплітай, що є, бо іншого нема. Типу «сорі, чаю нема, бо сьогодні в меню - какао» (з молоком, якого я не вживаю через непереносимість молокопродуктів, і цукром). Але персонал дуже доброзичливий і для «нормальних» людей їжа, кажуть, дуже смачна. Вони ж там не винні, що я така примхлива і від «столовських» харчів мене нудить :)
Натомість номери в пансіонатах уже старанно реконструюють, попри брак коштів. Ті номери, що ще старі залишилися - це жестяк, звісно. І керівництво це добре усвідомлює. Зате нові, так звані «покращені» - дуже навіть комфортні, на рівні добротного 2* (а то й 3*, по всякому буває) європейського готелю.
Номер покращеного комфорту в санаторії "Дністер", де я жила. Є там іще й двокімнатні "люкси".
А такий кльовий був вид із вікна (на санаторій "Лаванда").
Власне корпус "Дністра", у якому я жила. Є ще інший, двоповерховий корпус, але там умови попрощє, наскільки я зрозуміла.
Сходи перед "крутішим" корпусом теж підрихтувати ще не встигли)) А котів довкола чимало - що й зрозуміло, їх тут усі радо підгодовують.
Усвідомлюючи недоліки, які усунути зі зрозумілих причин поки не вдається, у «Моршинкурорті» всіляко наголошують на тому, що на відміну від крутих» закордонних курортів, орієнтованих передусім на «їсти-пити-спати-розважатися», в Моршині головне - діагностика та лікування.
Заплативши за путівку (або курсівку - якщо хочете жити не в санаторії, а в приватному секторі чи готелі), ви отримуєте повний комплекс лікувально-діагностичних послуг.
Цитата зі статті в «УМ»:
«Коли мої працедавці дізналися, що за 350 гривень на добу можна не лише жити в номері, який повністю відповідає стандартам західних готелів, а й лікуватися, та ще й отримувати триразове харчування, то були просто шоковані», - розповідає львів’янка Лариса, яка працює гувернанткою у подружжя американців, що мають бізнес в Україні. До Моршина вона привезла двох їхніх дітей. «Цілюща вода, гідромасаж, гідроколонотерапія - в Америці за таке довелося б викласти кілька тисяч доларів! І дітям тут подобається. Головна розвага - вставляти картку в автомат у бюветі».
Довідка:
вартість путівки - від 195 грн. (ціна на одну людину, двомісний номер «економ» санаторіїв «Світанок» та «Дністер») до 355-359 грн. за добу (ціна за місце у двокімнатному двомісному номері «люкс покращений» та одномісному «покращеному» номері санаторіїв «Перлина Прикарпаття», «Світанок», «Дністер»).
Оптимальний курс лікування - 21 день, але путівку можна придбати на будь-який термін упродовж усього року.
Якщо чесно, львів'янку я сама не розпитувала, а підслухала її розмову з іншою відпочивальницею. Але суть розмови викладена приблизно точно. І дітей я розумію - вставляти картку в автомат таки прикольно))
Кожному власникові путівки чи курсівки видають картку з чіпом - на кшталт тієї, що для таксофона. Згідно з призначенням лікаря, на ній запрограмовано концентрацію та об’єм сольового розчину, які належить приймати для лікувального ефекту. Вставляєш картку в автомат - і він сам видає належну кількість природних ліків.
Так виглядає "мережа" таксофонів" на першому поверсі бювета.
На другому поверсі - постійно діюча виставка-продаж високохудожніх витворів місцевих митців:
«Будь-які ліки найкраще засвоюються у формі розчину. А наша вода вже є тим унікальним розчином, який одразу всмоктується в кров», - наголошує Микола Фурманюк.
З-під землі на свердловинах №1 та №6 видобувають сольовий розчин (ропу) надзвичайно високої концентрації - до 400 грамів на літр. Потім на заводі мінеральних вод його розбавляють до прийнятних для організму 3,5-14 г/л водою з іще одного чудодійного джерела - №4, і вже в такому вигляді «заправляють» в автомати, розташовані в серці курортного Моршина - центральному бюветі.
Вид на бювет з іншого боку (з "вулиці").
Цю саму ропу можна придбати й повезти з собою додому - якщо ви, наприклад, не долікувалися повний курс (от як я), або плануєте пропити воду курсом, скажімо, через півроку, а в Моршин поїхати не зможете. Термін зберігання - рік у пластиковій тарі (в якій вона й продається) або хз-скільки років у скляній, куди її можна перелити.
Сертифіковано ропу виробляє тільки Мінзавод, який на відповідних плакатах усюди наголошує: придбана в будь-яких інших, окрім заводу, місцях ропа - майже напевне фальсифікат. А в роздріб справжню, мовляв, можна придбати тільки в аптеці при бюветі (ну й, може, десь там ще в бальнеолікарні). Коштує 80 грн. за 0,7 л.
При цьому на кожному кроці звичайні моршинці продають таку саму по 50 грн. І запевняють, що придбали там же - на заводі. Хтось вірить і купує, хтось не ризикує й переплачує по 30 грн. за пляшку.
Також навколо бювету масово продають глиняні кухлики - і тара для водички, і моршинський сувенір. Вартість - 15-25 грн.
Про джерело №4, яке б’є з-під землі на поверхню, варто розповісти окремо.
За легендою, його відкрила людям Мати Божа. Вода в цьому джерелі ультрапрісна, з надзвичайно низькою концентрацією солей - до 0,17 г/л. Її молекула має правильну кристалічну будову, тому моментально всмоктується клітинами людського організму, не проходячи попередні стадії засвоєння - це безцінна за користю для здоров’я властивість.
Ось воно, це джерело. Трохи дивний барельєфчик, як для Матері Божої.
Біля джерела постійно товчуться люди, набираючи корисної і справді смачної води в усі можливі види тари.
1-2-3-5-6-10-12-літрові пластикові бутлі тут - чи не найходовіший товар. 3-літрову пляшку я купила, здається, за 3 грн.
Саме воду з джерела №4 кожен може придбати в пляшках із надписом «Моршинська». Правда, там вона змішана з водою з джерела «Моршинське», бо ресурсів джерела №4 на 30 тисяч пляшок щодня (а стільки, якщо не зраджує пам'ять, випускає тільки одна лінія заводу компанії «Оскар») не вистачило б. На завод вода з обох джерел надходить по трубах за лічені хвилини.
Фотки на заводі вийшли фігові, бо фотоапарат я у Моршин не брала, а телефон більш-менш тягне тільки при денному освітленні. У цехах - темнувато. Але цікаво.
Як нас запевнив головний інженер, усі байки про нібито додавання в «пляшковану» воду антибіотиків чи ще якоїсь гидоти, щоб вона залишалася свіжою, - такі байки… Принаймні щодо «Моршинської». Не псується й не зацвітає вона тому, що на заводі її пропускають крізь фільтри з дуже мікроскопічними дірочками. У результаті природний склад води повністю зберігається, а всі бактерії, які можуть спричинити її псування, залишаються на мембранах, бо мають значно більший розмір.
Ну й, власне, про ропу, тобто лікувальну воду з неї. Насичена сульфатами калію та магнію, вона чудово ганяє жовч, нормалізує обмін речовин і навіть відновлює мікрофлору кишечника - більше такою властивістю не наділена жодна мінеральна вода у світі.
Скажу так: я в Моршині була тільки тиждень, хоча для лікувального ефекту радять щонайменше 18 днів. Але ефект на своїх замучених хронічним холіцисто-холангітом і застоями жовчі жовчних шляхах відчула. Тому засвідчую: вода справді класна.
Щодо решти процедур - то тут як сказати. Процедури круті й, головне, якщо врахувати їх окрему вартість, скажімо, в київських лікарнях, - реально дешеві (нагадаю, більшість із них входить у вартість путівки-курсівки). Наскільки я зрозуміла, зазвичай лікарі призначають якісь водні процедури (душ Шарко - ох і класна ж штука!; циркулярний душ, підводний душ-масаж чи щось іще в цьому ж дусі); кишкове зрошення (та сама гідроколонотерапія, але з моршинською водою, що нібито додає їй корисності), якийсь електрофорез, щось на кшталт масляних чи трав'яних клізм, ну й ще що там кому потрібно за медичними показами.
У «Моршинкурорті» не натішаться на бальнеолікарню, яка раніше була «жесть-жесть» - у коридор було страшно заходити, не те що у ванну для підводного масажу лягати, а тепер, після ремонту - просто супер.
Ну, скажімо так: що було раніше - я не бачила. Але цілком можу собі уявити принаймні по другому поверху, який залишився, схоже, недоремонтованим. Реально жесть. Брр.
Вхід у кабінет для мікроклізм на другому поверсі.
Зате четвертий поверх - майже як у Європі:) Ну й там, де душові (1-й поверх), теж досить круто, хоч радянськізми залишаються. Скажімо, пробігати в кімнату для душу часто треба через іншу кімнату для душу, де вже проходить процедури інша пацієнтка (гола, ясне діло). Ну ми не сором'язливі, ОК, але з огляду на те, який у них там інколи буває розгардіяш, не здивуюся, якщо хтось колись пробігав і повз голого мужика))) Принаймні мене раз ледве не запустили в кімнату, де переодягався дядько. Ну але то такоє.
Фоток голих пацієнтів/ок нема, сорі)
Зробити в розваленій за багато років радянської експлуатації клініці ремонт і закупити нове сучасне обладнання вдалося після створення 2007 року єдиного санаторно-курортного комплексу «Моршинкурорт», до якого, крім бальнеолікарні, ввійшли п’ять санаторіїв («Дністер», «Лаванда», «Перлина Прикарпаття», «Черемош» та «Світанок), Лікувально-діагностичний центр і Палац культури. Але потім гримнула економічна криза, через якудеякі поверхи лікарні й досі мають далеко не «музейний» вигляд. Керівництво СКК «Моршинкурорт» робить усе для того, щоб якомога швидше виправити цю ситуацію, але на перешкоді стала... держава.
За перше півріччя 2011-го Фонд соціального страхування, що забезпечує громадян «профспілковим» відпочинком (переважну частину вартості якого оплачує держава), не закупив в «Укрпрофоздоровниці» жодної путівки. Санаторії виживали як могли, - тобто винятково на самоокупності. Санаторії були заповнені лише на 60 відсотків. Але з серпня ситуація нібито вже виправилася, принаймні у Соцстраху так обіцяли станом на липень.
І добре, якщо так, бо планів у керівництва «Моршинкурорту» ще багато - завершити ремонт санаторних корпусів і переобладати бальнеолікарні, організувати СПА-центр із басейном та відповідними послугами... А замість цього весь місцевий персонал - від лікарів і медсестер до прибиральниць - у першому півріччі працював на 0,5-0,75 ставки. Яка тут, як і в державних медзакладах, стандартна: у лікаря, скажімо, 1,5-1,7 тисячі гривень... Як їм вдається при цьому залишатися доброзичливими й чуйними до кожного пацієнта - загадка. А вони дійсно доброзичливі, принаймні ті, з ким я спілкувалася (і далеко не кожен знав, що я журналістка, а не "просто пацієнтка").
При всьому цьому вартість путівки в санаторії «Моршинкурорту» не зростає вже два роки. Хоча воно й не дивно, адже приїздять сюди переважно не мільйонери, і дорожче платити вони просто б не змогли...
Ще трохи Моршина.
Один із входів у парк, де розташовані санаторії "Моршинкурорту", бальнеолікарня, бювет і т.ін.
Парк симпатичний, але занедбаний. І ще: там ніде немає вказівок, куди йти. Щоб розшукати в перший день бальнеолікарню (яка геть близько, але не ясно, де саме), довелося порозпитувати людей.
Санаторій "Пролісок" (у склад "Моршинкурорту" зараз не входить).
Пройшовши повз "Пролісок" із його величезною, але фактично вщерть зарослою бур'яном територією, можна вийти до озера, досить-таки мальовничого. Щоправда, купатися в ньому заборонено, але кого ж це зупинить...
А засмагати - можна.
І на водних велосипедах та човниках кататися - теж.
Капличка (здається, Свято-Троїцька) через дорогу від бювету.
Для тих, кого 24-денний відпочинок без розваг утомлює, розваги імєюцця: майже щоденні концерти в Палаці культури. Шансон, поп і т.д., порядка 60 н. за квиток.
Коли концертів нема - є ярмарок.
В особливі дні - як-от День міста, він же День медика, - приїздять звьозди столичного масштабу.
В інші дні - їхні симулякри:
Кому шкода грошей на квиток у Палац культури - можна задешево насолодитися виступом артистів удень біля бювета.
Стадіон "Медик" місцевої футбольної команди "Скала", спонсором якої, зрозуміло, є головний місцевий бюджетонаповнювач.
(вода "Аляска", як і "Моршинська", - один із брендів компанії IDS Group).
Тарас Григорович і всюдисуща реклама "Моршинської".
Моршин ділить на дві половини (як дехто пише - паркову і лісову) річечка Бережниця:
База відпочинку "Зірниця" в "лісовій" частині Моршина.
Прогулюючись угору в напрямку Івано-Франківська)), я цілком випадково наткнулася на санаторій для ветеранів ОУН-УПА "Говерла". На свій сором досі навіть не знала про існування такої бази відпочинку в Україні, хоча діє вона з 2001 р.
14 червня була 120-та річниця з дня народження Євгена Коновальця, тож біля пам'ятника Борцям за волю України лежали свіжі квіти.
Як розповіли в "Говерлі", санаторій засновано на кошти жертводавців - переважно з діаспори. У їх переліку є й наш знайомий Андрій Куцан із бандерівського Мюнхена.
Зовні санаторій виглядає значно краще, ніж усередині (принаймні таке враження склалося в розбалуваної комфортом жіночої половини ledid). Але постояльці задоволені. Р
озповіли, що в них там є хор (самоорганізований), а кожну трапезу в їдальні починають з молитви. М
ешкають у кімнатах винятково по двоє - очевидно, на всяк випадок, щоб не залишати літніх людей на самоті.
Виночерпій у День міста.
Автор висловлює подяку за організацію поїздки до Моршина Журналістському фонду Національної спілки журналістів України.