Альгеро ч.1. Море, небо, волохаті яйця і собаки Сардинії
Ми їхали в Альгеро саме по це - концентрований запах моря, наступальні лави баранців, бризки прибою, злиття темно-синього і яскраво-блакитного на горизонті, зворушливий затишок невеликого середземноморського містечка, 20-градусне тепло й 8-градусне вино на листопадовому сонці.
І ми це отримали, хай навіть і впереміш із дощем. Але хмари приходять і відходять, створюючи в небі калейдоскопічну мішанину блакиті, білини, лазурі, димки, темно-сірого й майже чорного. А море - залишається.
Сардинія - це таки круто. Другий за розміром острів Середземного моря. Особливий народ. Затишне місто Альгеро на західному березі приблизно на рівні Пальми-де-Майорки. Курортний сезон давно минув - значить, туристів майже немає і ми тут майже самі.
Релаксуємо на вологому прохолодному березі, вдихаючи міцний йодистий запах від хвиль і водоростей. І минає київський нежить та кашель. Минає фігня й настає втілення мрії. Це - життя на Середземномор'ї. Хоч чотири дні. Поки що.
Пост про місто буде згодом, а наразі тримайте багато моря, неба й пляжу.
Без фотошопу - все натуральне.
Таким - /\ - було море, коли ми вийшли гуляти вчора вранці.
А таким - \/ - позавчора по обіді, коли ми тільки приїхали в Альгеро. Перед там пройшла одна злива і збиралася інша.
Грізна краса.
Праворуч уздовж молу - порт Альгеро, по центру - будівлі й вежі Старого міста.
Прикол: тут чомусь дуже мало чайок. Зате по краю моря промишляє купа ворон :)
А це вже справжній шторм у понеділок надвечір під мурами сарого міста.
У порту після дощу.
А це вже ранок наступного дня.
Дві китаянки чіпляються на майже безлюдному пляжі з пропозицією зробити масаж за 5 євро. Дехто погоджується.
Китаянки ідуть далі...
Удалині - мис Качч'я (Capo Caccia). Плануємо з'їздити туди в грот.
Пляжі тут піщані.
Купатися в Альгеро зараз таки не сезон. І не тому, що холодно. На сонці якраз дуже нічого, коли хмари не затуляють. І вода в морі - цілком прийнятна, градусів 20.
Але через шторми і великі хвилі вода нагадує якусь суспензію в рівних пропорціях із піском. Брудно, словом.
Може, завтра хвилі заспокояться й можна буде зануритися?..
Навіть ця дітлашня заходила максимум по коліно.
Вид на Старе місто в сонячну днину.
Залишки літньої курортної розкоші. Кажуть, улітку од відпочивальників тут не протовпитися.
Зараз відпочивальників - одиниці. Та й то місцеві.
Це вид у протилежний бік бухти (навпроти Старого міста). Під горою - містечко Фертілья.
Воно дало назву місцевому аеропорту, як у нас - Бориспіль.
Звичний для середземноморських курортів продавець намиста і т. п. дріб'язку. Тільки що він тут робить у не-сезон? Навіть нічого не запропонував.
Посиділи.
А тепер - трохи прибережної флори й фауни.
Зверніть увагу, скільки місцями викинуто на березі водоростей. Цілі настили й кучугури. Вони різні.
Це не мертва миша й не птах ківі, а водорість.
Інший різновид має форму й вигляд волохатих яєць.
Вопрос знатокам: хтось знає, як воно зветься?..
Також на пляж викидає чимало губок.
Якщо губку стиснути - буде мочалка :)
Ще один кольороподіл неба - у вівторок теж збиралося на дощ і трохи покрапало.
Ми в порту і хмари над портом.
І ще трохи фауни. Типу фау...-2 :))
Пляж Лідо (а це він) в Альгеро о цій порі - улюблене місце вигулу собак.
Тут чимало собакарів і їхніх годованців різних порід.
Хто бачив фільмець "Марлі та я" - то оцей лабрадор ніби звідти прибіг. І само в море стрибає.
А оцей песик був сам, без хазяїв. Бігав уздовж берега. І теж застрибував у море. Може, чекає когось із моря?..
І ми це отримали, хай навіть і впереміш із дощем. Але хмари приходять і відходять, створюючи в небі калейдоскопічну мішанину блакиті, білини, лазурі, димки, темно-сірого й майже чорного. А море - залишається.
Сардинія - це таки круто. Другий за розміром острів Середземного моря. Особливий народ. Затишне місто Альгеро на західному березі приблизно на рівні Пальми-де-Майорки. Курортний сезон давно минув - значить, туристів майже немає і ми тут майже самі.
Релаксуємо на вологому прохолодному березі, вдихаючи міцний йодистий запах від хвиль і водоростей. І минає київський нежить та кашель. Минає фігня й настає втілення мрії. Це - життя на Середземномор'ї. Хоч чотири дні. Поки що.
Пост про місто буде згодом, а наразі тримайте багато моря, неба й пляжу.
Без фотошопу - все натуральне.
Таким - /\ - було море, коли ми вийшли гуляти вчора вранці.
А таким - \/ - позавчора по обіді, коли ми тільки приїхали в Альгеро. Перед там пройшла одна злива і збиралася інша.
Грізна краса.
Праворуч уздовж молу - порт Альгеро, по центру - будівлі й вежі Старого міста.
Прикол: тут чомусь дуже мало чайок. Зате по краю моря промишляє купа ворон :)
А це вже справжній шторм у понеділок надвечір під мурами сарого міста.
У порту після дощу.
А це вже ранок наступного дня.
Дві китаянки чіпляються на майже безлюдному пляжі з пропозицією зробити масаж за 5 євро. Дехто погоджується.
Китаянки ідуть далі...
Удалині - мис Качч'я (Capo Caccia). Плануємо з'їздити туди в грот.
Пляжі тут піщані.
Купатися в Альгеро зараз таки не сезон. І не тому, що холодно. На сонці якраз дуже нічого, коли хмари не затуляють. І вода в морі - цілком прийнятна, градусів 20.
Але через шторми і великі хвилі вода нагадує якусь суспензію в рівних пропорціях із піском. Брудно, словом.
Може, завтра хвилі заспокояться й можна буде зануритися?..
Навіть ця дітлашня заходила максимум по коліно.
Вид на Старе місто в сонячну днину.
Залишки літньої курортної розкоші. Кажуть, улітку од відпочивальників тут не протовпитися.
Зараз відпочивальників - одиниці. Та й то місцеві.
Це вид у протилежний бік бухти (навпроти Старого міста). Під горою - містечко Фертілья.
Воно дало назву місцевому аеропорту, як у нас - Бориспіль.
Звичний для середземноморських курортів продавець намиста і т. п. дріб'язку. Тільки що він тут робить у не-сезон? Навіть нічого не запропонував.
Посиділи.
А тепер - трохи прибережної флори й фауни.
Зверніть увагу, скільки місцями викинуто на березі водоростей. Цілі настили й кучугури. Вони різні.
Це не мертва миша й не птах ківі, а водорість.
Інший різновид має форму й вигляд волохатих яєць.
Вопрос знатокам: хтось знає, як воно зветься?..
Також на пляж викидає чимало губок.
Якщо губку стиснути - буде мочалка :)
Ще один кольороподіл неба - у вівторок теж збиралося на дощ і трохи покрапало.
Ми в порту і хмари над портом.
І ще трохи фауни. Типу фау...-2 :))
Пляж Лідо (а це він) в Альгеро о цій порі - улюблене місце вигулу собак.
Тут чимало собакарів і їхніх годованців різних порід.
Хто бачив фільмець "Марлі та я" - то оцей лабрадор ніби звідти прибіг. І само в море стрибає.
А оцей песик був сам, без хазяїв. Бігав уздовж берега. І теж застрибував у море. Може, чекає когось із моря?..
