Гамбург ч.3. Ми прийшли сьогодні в порт
Сьомого травня 1189 р. імператор Фрідріх Барбаросса усно дозволив графу Адольфу III надати Гамбургу кілька важливих привілеїв: власне судновиробництво, звільнення від митних зборів та право на риболовлю в пониззі Ельби аж до Північного моря. Ці привілеї, а також наплив купців зі зруйнованого міста Бардовік, допомогли молодому торгівельному місту взяти добрий старт. Щоправда, «охоронна грамота» Барбаросси згодом виявилася фальшивкою, але це не заважає мешканцям Гамбурга щороку 7 травня відзначати день народження свого порту - другого за величиною в Європі (після Роттердама) і найбільшого річкового.
Наш пост - про гамбурзький порт, гавань, нові квартали Гафен-сіті і місто портових складів Шпайхерштадт.
Цей район на островах посеред Ельби частково здався нам понурим, каламутним і страшнуватим, але вельми своєрідним і цікавим, а тому є неодмінним must have під час екскурсій по Гамбургу.
До Вільного порту (Freihafen) Вільного Ганзейського міста Гамбург ми йшли з боку центрального залізничного вокзалу, біля якого жили, по вулиці Клостервалл.
На початку Верхньої гавані виростають новобудови всіляких "дайхторцентрів" та іже з ними.
Тут же - один із найпомітніших гамбурзьких атракціонів, прив'язний аеростат HighFlyer.
Його видно фактично з кожного куточка міста, адже куля піднімається на 150-метрову висоту щодня з 9-ї до 22-ї години (влітку - до 24-ї).
Бере в гондолу 30 людей. 15-хвилинне задоволення коштує 15 євро за дорослих, 10 євро - для студентів і підлітків (до 18 років), 8 євро - дітям від 3 до 12 років.
Праворуч (видно шматок) - великий павільйон, де розташовується Міжнародний дім фотографії з постійними великими експозиціями.
Загалом, цей райончик хочеться проминути пошвидше - тут навколо якісь естакади, автомобільні розв'язки, купи металу, закинуті господарські приміщення з розбитими шибками та густим смородом сечі.
Тож ідемо швидше на перший місток, Обербаумбрюке.
На ньому - мапа із поясненням, на які рівні й мости треба тікати, коли на річці здіймається шторм і повінь.
Річка - брунатно-коричнева.
У гавані все навколо будується-перебудується-ремонтується, адже Шпайхерштадт (Speicherstadt, Складське місто) - це привіт із ХІХ століття, коли в порту Гамбурга розвантажували тьму-тьмущу товарів у мішках. Із розвитком контейнерних перевезень склади втратили своє значення. Із похмурими будівлями з темно-червоної цегли треба щось робити. Тож район перебудовують під офіси, музеї, розважальні центри, житло і т.д.
Цей найбільший у світі район портових складів почали будувати в 1883 році.
Раніше, від XVII століття, ця територія перебувала в межах міських стін Гамбурга, в ті часи вона була заповнена тісними будиночками майстрового й робочого люду та барочними купецькими домами. Внаслідок побудови Шпайхерштадта майже 20 тисячам тутешніх жителів довелося підшукувати притулки в іншому місці.
Шпайхерштадт тягнеться більш ніж на кілометр.
Тут, на початку - в районі Верхньої гавані, придатному лише для річкових суден, - височіють ряди шести- й восьмиповерхових складів. Будинки виходять одним фасадом на вулицю, а іншим - на канал, тож до них можуть під'їхати як авто, так і річкові судна.
Путівники говорять про «особливий шарм» і «похмуру романтику» Шпайхерштадта. Утім, Ельба тут каламутна, а канали між стінами - темні, вогкі й непривабливі.
У темний час доби ансамбль Шпайхерштадта підсвічують. Кажуть, багатьом туристам подобається. Але ми були там удень.
Кожен поверх має власний вантажний люк, а майже під самим дахом і досі назовні визирають гаки лебідок. Зараз ними користуються зовсім рідко.
Вільний порт Гамбурга був відкритий у 1888 році. У 2002 році з нього виключили його старе серце - Шпайхерштадт, а також територію, передбачену для спорудження Гафен-сіті.
Тепер Вільний порт як такий займає лише 29 кв. км - трохи менше третини від загальної площі Гамбурзького порту (74 кв. км).
ВОНА (Німеччина) ПРАЦЮЄ, тож квартали ХІХ століття поступово перетворюються в район ХХІ століття.
Ми не планували надто ретельно вивчати всі ці райони й ходити по портових музеях та інших "путівникових" закладах, які розташовані в різних кінцях острова.
Тому просто інформуємо через кому: тут є музей Шпайхерштадта виставка «Діалог у темряві» (Dialog im Dunkeln) - у її темних залах зрячі, яких водять сліпі, отримують уявлення про те, як можна сприймати світ без очей; музеї чаю та прянощів, музей у старому радянському підводному човні U-434; Німецький митний музей; музей іграшок «Компанія з горища»; мініатюрна Країна чудес з довжелезною іграшковою залізницею; музей автомобілів «Прототип» (Automuseum Prototyp); Портова ратуша - старе управління Гамбурзької портово-логістичної компанії та ще багато чого портово-меморіального. Зокрема, музей Гамбурзький донжон (Dungeon) розповідає й показує історію Гамбурга з її похмурого боку: як 1401 року стратили пірата Клауса Штертебекера, як вирували епідемії холери, велика пожежа 1842 року та інші жахи.
Ще трохи далі - Круїзний центр Гамбурга. Сюди час від часу заходять найбільші круїзні лайнери світу (загалом сотня за рік), включно з «Королевою Мері ІІ».
Так виглядає Міжнародний морський музей Гамбурга.
Вид на "велику землю" з церквою св. Катерини.
Тут теж проходять маршрути двоповерхових екскурсійних автобусів типу «оупен тур».
Переходимо на інший рівень, зазираючи з мосту у вікна офісів прилеглого будинку, - до менеджерів можна рукою подати, якби вікна були відчинені.
1997 року сенат ухвалив рішення про будівництво Гафен-сіті - міста в гавані.
І тепер ця частина старого порту має дуже привабливе сучасне обличчя. На місці старих набережних, занедбаних рейкових колій і заводських корпусів біля самої води, навпроти портових кранів, постали житлові квартали, культурно-дозвільні заклади, між ними - парки, сквери, галявини.
Там, де раніше вантажники носили мішки в пакгаузи, тепер стоїть ряд сучасних будинків і бізнес-центрів.
Старі склади ще не закінчилися, а територія бізнес-ланчів уже почалася.
Непогано виглядають т. зв. Магелланові тераси - у стилі, схожому на середземноморський (квартири тут - від 1,5 млн. євро за 120 кв. метрів)...
Вид Магелланових терас з іншого боку:
...і Тераси Марко Поло.
Між дорогущими помешканнями й берегом - загальнодоступна смуга з кав'ярнями, лавками й травою, де може повалятися кожен охочий перехожий.
Пообідній сон із дитиною на пузі :)
Головна будівля Гафен-сіті - філармонія на Ельбі (Elb-philharmonie). Вона споруджується над старою дамбою Kaiserhöft, маючи її за цоколь, і буде готова 2013 року.
Скляну надбудова хвилеподібної форми вміщуватиме концертний зал новаторського планування: сцена в центрі та понад 2000 глядацьких місць навколо.
За старою гамбурзькою традицією, приватні спонсори взяли на себе щонайменше половину фінансування цього мега-проекту.
Про зміст проекту Elb-philharmonie розповідає спеціальний павільйон, розташований віддалік - на початку Магелланових терас.
По боках цього куба - прикольні розтруби від динаміків.
У кожній трубі - а їх понад півсотні - лунає окрема мелодія на будь-який смак, від класики до авангарду, від хорових співів і арій до оркестрів.
Останній міст - і виходимо з Гафен-сіті на набережну.
Для чого ці щогли - може, хтось інший вгадає…
Тут уже починатиметься справжній порт із причалами, баркасами, буксирами, прогулянковими суднами і т. д.
Навпроти - віддалік, на іншому березі - гігантські крани, доки, контейнеровози.
Один із музеїв-кораблів - «Кап Сан-Дієго» (Cap San Diego). Торговельне вантажне судно, яке називали «Білим лебедем Південної Атлантики», збудоване 1962 року й перетворене на музей у 1986-му.
Трохи далі по набережній бачимо ще один корабель-музей. Це ошатний ветеран старшого покоління, трищогловий вітрильний барк «Рікмер Рікмерс» (Rickmer Rickmers, 1896 р.), що возив вантажі по всьому світу до І Світової війни. У 1924-1962 рр. він був навчальним вітрильником португальського військово-морського флоту.
У Німеччину він повернувся як нелквід у день народження гамбурзького порту в 1983 році. «Рікмера» зневажливо прозвали «Калоша для Гамбурга», але через чотири роки невтомної праці добровольців барк перетворився на перлину, яка нині прикрашає порт і місто. На кораблі - ресторан, тут бувають цікаві тематичні виставки.
Російські написи запрошують попити каву численних російських туристів. У Гамбурзі російську мову ми чули здебільшого саме в районі порту.
Д. на пристані Ландунгсбрюкен напроти району Санкт-Паулі.
Піратський прапор із черепом і кістьми - це емблема місцевого футбольного клубу «Санкт-Паулі». Він хоч і слабенький та рідко грає у першій бундеслізі (хоча от зараз якраз грає), але завдяки своїй стилістиці є улюбленцем усього міста й багатьох фанів в інших регіонах Німеччини.
Ліваки з Санкт-Паулі воюють з уболівальниками власне клубу «Гамбург» (точніше, HSV - Hamburger Sport-Verein). Набережна є територією «піратів», бо тут недалеко до знаменитого проститутського району Репербан і стадіону «Санкт-Паулі». Тож наліпки «Я ненавиджу «Гамбург» тут можна побачити всюди.
Цікаво, що це за гравіцапа? :)
Що тут робить стільки поліції?
Як виявилося, в порт приїхали дипломати з дружньої Кенії.
Як ми зрозуміли, ця шняга - якась портова штука для боротьби з повенями. Хоча наша німецька із вері пур :)
Перпендикуляр поруч зі Старим тунелем під Ельбою.
А в інший бік від старого портового вокзалу - алея до Репербану. Він уже зовсім поруч, метрів триста. Саме туди - у квартал червоних ліхтарів - моряки, зійшовши на берег, простують до жриць кохання.
Ось вам символічна листівочка з сувенірного кіоску:
Бонус: ретро-фото з видом на це саме місце - причали Landungsbrücken - 1900 року.
І картинка з 2006 року: повз Landungsbrücken проходить круїзний лайнер «Свобода морів» (Freedom of the Seas, 339 метрів завдовжки), проти якого «Титанік» - просто шмаркач.
Наш пост - про гамбурзький порт, гавань, нові квартали Гафен-сіті і місто портових складів Шпайхерштадт.
Цей район на островах посеред Ельби частково здався нам понурим, каламутним і страшнуватим, але вельми своєрідним і цікавим, а тому є неодмінним must have під час екскурсій по Гамбургу.
До Вільного порту (Freihafen) Вільного Ганзейського міста Гамбург ми йшли з боку центрального залізничного вокзалу, біля якого жили, по вулиці Клостервалл.
На початку Верхньої гавані виростають новобудови всіляких "дайхторцентрів" та іже з ними.
Тут же - один із найпомітніших гамбурзьких атракціонів, прив'язний аеростат HighFlyer.
Його видно фактично з кожного куточка міста, адже куля піднімається на 150-метрову висоту щодня з 9-ї до 22-ї години (влітку - до 24-ї).
Бере в гондолу 30 людей. 15-хвилинне задоволення коштує 15 євро за дорослих, 10 євро - для студентів і підлітків (до 18 років), 8 євро - дітям від 3 до 12 років.
Праворуч (видно шматок) - великий павільйон, де розташовується Міжнародний дім фотографії з постійними великими експозиціями.
Загалом, цей райончик хочеться проминути пошвидше - тут навколо якісь естакади, автомобільні розв'язки, купи металу, закинуті господарські приміщення з розбитими шибками та густим смородом сечі.
Тож ідемо швидше на перший місток, Обербаумбрюке.
На ньому - мапа із поясненням, на які рівні й мости треба тікати, коли на річці здіймається шторм і повінь.
Річка - брунатно-коричнева.
У гавані все навколо будується-перебудується-ремонтується, адже Шпайхерштадт (Speicherstadt, Складське місто) - це привіт із ХІХ століття, коли в порту Гамбурга розвантажували тьму-тьмущу товарів у мішках. Із розвитком контейнерних перевезень склади втратили своє значення. Із похмурими будівлями з темно-червоної цегли треба щось робити. Тож район перебудовують під офіси, музеї, розважальні центри, житло і т.д.
Цей найбільший у світі район портових складів почали будувати в 1883 році.
Раніше, від XVII століття, ця територія перебувала в межах міських стін Гамбурга, в ті часи вона була заповнена тісними будиночками майстрового й робочого люду та барочними купецькими домами. Внаслідок побудови Шпайхерштадта майже 20 тисячам тутешніх жителів довелося підшукувати притулки в іншому місці.
Шпайхерштадт тягнеться більш ніж на кілометр.
Тут, на початку - в районі Верхньої гавані, придатному лише для річкових суден, - височіють ряди шести- й восьмиповерхових складів. Будинки виходять одним фасадом на вулицю, а іншим - на канал, тож до них можуть під'їхати як авто, так і річкові судна.
Путівники говорять про «особливий шарм» і «похмуру романтику» Шпайхерштадта. Утім, Ельба тут каламутна, а канали між стінами - темні, вогкі й непривабливі.
У темний час доби ансамбль Шпайхерштадта підсвічують. Кажуть, багатьом туристам подобається. Але ми були там удень.
Кожен поверх має власний вантажний люк, а майже під самим дахом і досі назовні визирають гаки лебідок. Зараз ними користуються зовсім рідко.
Вільний порт Гамбурга був відкритий у 1888 році. У 2002 році з нього виключили його старе серце - Шпайхерштадт, а також територію, передбачену для спорудження Гафен-сіті.
Тепер Вільний порт як такий займає лише 29 кв. км - трохи менше третини від загальної площі Гамбурзького порту (74 кв. км).
ВОНА (Німеччина) ПРАЦЮЄ, тож квартали ХІХ століття поступово перетворюються в район ХХІ століття.
Ми не планували надто ретельно вивчати всі ці райони й ходити по портових музеях та інших "путівникових" закладах, які розташовані в різних кінцях острова.
Тому просто інформуємо через кому: тут є музей Шпайхерштадта виставка «Діалог у темряві» (Dialog im Dunkeln) - у її темних залах зрячі, яких водять сліпі, отримують уявлення про те, як можна сприймати світ без очей; музеї чаю та прянощів, музей у старому радянському підводному човні U-434; Німецький митний музей; музей іграшок «Компанія з горища»; мініатюрна Країна чудес з довжелезною іграшковою залізницею; музей автомобілів «Прототип» (Automuseum Prototyp); Портова ратуша - старе управління Гамбурзької портово-логістичної компанії та ще багато чого портово-меморіального. Зокрема, музей Гамбурзький донжон (Dungeon) розповідає й показує історію Гамбурга з її похмурого боку: як 1401 року стратили пірата Клауса Штертебекера, як вирували епідемії холери, велика пожежа 1842 року та інші жахи.
Ще трохи далі - Круїзний центр Гамбурга. Сюди час від часу заходять найбільші круїзні лайнери світу (загалом сотня за рік), включно з «Королевою Мері ІІ».
Так виглядає Міжнародний морський музей Гамбурга.
Вид на "велику землю" з церквою св. Катерини.
Тут теж проходять маршрути двоповерхових екскурсійних автобусів типу «оупен тур».
Переходимо на інший рівень, зазираючи з мосту у вікна офісів прилеглого будинку, - до менеджерів можна рукою подати, якби вікна були відчинені.
1997 року сенат ухвалив рішення про будівництво Гафен-сіті - міста в гавані.
І тепер ця частина старого порту має дуже привабливе сучасне обличчя. На місці старих набережних, занедбаних рейкових колій і заводських корпусів біля самої води, навпроти портових кранів, постали житлові квартали, культурно-дозвільні заклади, між ними - парки, сквери, галявини.
Там, де раніше вантажники носили мішки в пакгаузи, тепер стоїть ряд сучасних будинків і бізнес-центрів.
Старі склади ще не закінчилися, а територія бізнес-ланчів уже почалася.
Непогано виглядають т. зв. Магелланові тераси - у стилі, схожому на середземноморський (квартири тут - від 1,5 млн. євро за 120 кв. метрів)...
Вид Магелланових терас з іншого боку:
...і Тераси Марко Поло.
Між дорогущими помешканнями й берегом - загальнодоступна смуга з кав'ярнями, лавками й травою, де може повалятися кожен охочий перехожий.
Пообідній сон із дитиною на пузі :)
Головна будівля Гафен-сіті - філармонія на Ельбі (Elb-philharmonie). Вона споруджується над старою дамбою Kaiserhöft, маючи її за цоколь, і буде готова 2013 року.
Скляну надбудова хвилеподібної форми вміщуватиме концертний зал новаторського планування: сцена в центрі та понад 2000 глядацьких місць навколо.
За старою гамбурзькою традицією, приватні спонсори взяли на себе щонайменше половину фінансування цього мега-проекту.
Про зміст проекту Elb-philharmonie розповідає спеціальний павільйон, розташований віддалік - на початку Магелланових терас.
По боках цього куба - прикольні розтруби від динаміків.
У кожній трубі - а їх понад півсотні - лунає окрема мелодія на будь-який смак, від класики до авангарду, від хорових співів і арій до оркестрів.
Останній міст - і виходимо з Гафен-сіті на набережну.
Для чого ці щогли - може, хтось інший вгадає…
Тут уже починатиметься справжній порт із причалами, баркасами, буксирами, прогулянковими суднами і т. д.
Навпроти - віддалік, на іншому березі - гігантські крани, доки, контейнеровози.
Один із музеїв-кораблів - «Кап Сан-Дієго» (Cap San Diego). Торговельне вантажне судно, яке називали «Білим лебедем Південної Атлантики», збудоване 1962 року й перетворене на музей у 1986-му.
Трохи далі по набережній бачимо ще один корабель-музей. Це ошатний ветеран старшого покоління, трищогловий вітрильний барк «Рікмер Рікмерс» (Rickmer Rickmers, 1896 р.), що возив вантажі по всьому світу до І Світової війни. У 1924-1962 рр. він був навчальним вітрильником португальського військово-морського флоту.
У Німеччину він повернувся як нелквід у день народження гамбурзького порту в 1983 році. «Рікмера» зневажливо прозвали «Калоша для Гамбурга», але через чотири роки невтомної праці добровольців барк перетворився на перлину, яка нині прикрашає порт і місто. На кораблі - ресторан, тут бувають цікаві тематичні виставки.
Російські написи запрошують попити каву численних російських туристів. У Гамбурзі російську мову ми чули здебільшого саме в районі порту.
Д. на пристані Ландунгсбрюкен напроти району Санкт-Паулі.
Піратський прапор із черепом і кістьми - це емблема місцевого футбольного клубу «Санкт-Паулі». Він хоч і слабенький та рідко грає у першій бундеслізі (хоча от зараз якраз грає), але завдяки своїй стилістиці є улюбленцем усього міста й багатьох фанів в інших регіонах Німеччини.
Ліваки з Санкт-Паулі воюють з уболівальниками власне клубу «Гамбург» (точніше, HSV - Hamburger Sport-Verein). Набережна є територією «піратів», бо тут недалеко до знаменитого проститутського району Репербан і стадіону «Санкт-Паулі». Тож наліпки «Я ненавиджу «Гамбург» тут можна побачити всюди.
Цікаво, що це за гравіцапа? :)
Що тут робить стільки поліції?
Як виявилося, в порт приїхали дипломати з дружньої Кенії.
Як ми зрозуміли, ця шняга - якась портова штука для боротьби з повенями. Хоча наша німецька із вері пур :)
Перпендикуляр поруч зі Старим тунелем під Ельбою.
А в інший бік від старого портового вокзалу - алея до Репербану. Він уже зовсім поруч, метрів триста. Саме туди - у квартал червоних ліхтарів - моряки, зійшовши на берег, простують до жриць кохання.
Ось вам символічна листівочка з сувенірного кіоску:
Бонус: ретро-фото з видом на це саме місце - причали Landungsbrücken - 1900 року.
І картинка з 2006 року: повз Landungsbrücken проходить круїзний лайнер «Свобода морів» (Freedom of the Seas, 339 метрів завдовжки), проти якого «Титанік» - просто шмаркач.
