Ми в Мужені. В гостях у Винниченка. Частина 1
У Мужен із Ніцци - хоч і якихось 20 км - не ходять ані поїзди, ані автобуси. Потрібно доїхати спершу до Канна, а потім сісти біля автовокзалу на автобус, що йде на Грасс (той самий, парфумерний). 1 євро і якихось 7 км - і ви вже в Мужені.
Мужен вам (тобто нам) потрібен, щоб відвідати там віллу, на якій 17 останніх років свого життя жив Володимир Винниченко - перший глава уряду незалежної України, виначний письменник, заодно - філософ, художник, дивак.
До речі, сьогодні у Володимира Кириловича день народження - 129. Вітаємо :)
Мужен із населенням близько 20 тисяч схожий на дачне селище, він розкиданий на величезній території між гір і пагорбів. Місцина тут райська - краса, природа, сонце, тиша.
Мешканці Мужена пишаються видатними особистостями, які жили й живуть у їхньому селищі. У ХХ ст. тут у різний час мешкали Пабло Пікассо, Поль Елюар, Жан Кокто, Фернан Леже, Крістіан Діор. Тут мають «резервне» житло актор Сильвестр Сталлоне, емір Катару й колишня лідерка французьких соціалістів, екс-кандидатка в президенти Сеголен Руайяль. Ще дві голлівудські зірки - Шерон Стоун і Мел Гібсон - полюбляють зупинятися тут, коли відпочивають на Лазуровому узбережжі, а у французького футболіста Патріка Вієйра в Мужені ресторан.
Мешканцем Мужена можна стати й тимчасово - серед пропозицій тутешніх агенцій нерухомості є чимало оголошень про оренду житла на літній період. Скажімо, відпочити на віллі з цікавою назвою «Катя» пропонують за 150 євро на добу. Найпростіше житло тут коштує 330 тисяч євро, а середня вілла із ділянкою землі - від мільйона і вище.
Із пошуками маєтку, який Винниченко назвав "Закуток", ми намаялися неабияк. Бо, по-перше, на Лазуровому узбережжі того дня йшов дощ.
По-друге, всі установи-магазини в Мужені посеред дня були зачинені.
По-третє, ніякого Винниченка та місця його прописки, на відміну від Пікассо і Сталлоне, там ніхто й близько не знає, навіть турбюро.
По-четверте, з одного кінця селища до іншого - 10 км, а ніде немає ні карт, ні-фі-га.
По-п'яте, навіть адресу "Закутка" ми мали вельми приблизну (вул. Гранд Батіст, 162). Насправді виявилося - Шемен де ла Гран Бастед, 162, причому це "162" розташоване там, де мало б бути "1162" - уже після 200-х, 400-х, 600-х, 800-х номерів, які "скачуть" із незбагненними інтервалами.
По-шосте, у Мужені на схилах пагорбів вулиці йдуть то вгору, то донизу, тобто йти пішки - далеко й важко. Але ж дійшли. Чого й вам бажаємо :)
А за допомогу з наводкою дяка
les_vakula.
Ось сьогоднішні розлогі матеріали ваших покірних слуг в "Україні молодій" про "нашого" Винниченка, читайте за посиланнями:
1) Французький «Закуток» українського дивака
Кореспонденти «УМ» побували у маєтку в Приморських Альпах, де письменник, художник і філософ Володимир Винниченко намагався реалізувати свої ідеї конкордизму-натуризму
2) «Німці витягнули Винниченка з Мужена і запропонували стати главою уряду окупованої України...»
Історик Володимир Панченко - про стиль В.В.-«морквоїда», художника та політика
А тут під катом - фотки з Мужена і з Винниченкового маєтку, де зараз мешкає мсьє Ален Мотю, з підписами.
В'їзд у Мужен по шосе Канн - Грасс (фото з вікна автобуса під дощем:).
Вийшли ми зарано, тому й теліпали довго.
Типові види Мужена.
Агітація на виборах у Європарламент.
Листівки й плакати можна клеїти тільки на спеціальних щитах, і то - лише на відведених кожній партії стулці цього щита. Наприклад, "Національний фронт" Ле Пена по всій країні - на стулці №2, і ніде більше.
Оця бабця, згадана в статті, й підказала нам, що, певно, ми шукаємо не "Гранд Батіст", а "Гран Бастед".
До речі, ця мадам - єдина за всю нашу тритижневу поїздку по п'яти європейських країнах не володіла англійською мовою. Якось порозумілися ламаною французькою :)
Початок вулиці. До нього ми йшли кілометрів чотири, від нього до маєтку - ще кілометри два-три, причому вгору.
Ех, ми б тут жили. Єдиний мінус - що не на березі моря. Але море з пагорбів видно, та й доїхати своєю машиною зовсім близько...
Це вже як їхали назад. Виявилося, що від "Винниченка" до іншої зупинки автобуса - близько, метрів 500...
Для цікавості: почім бензин иу Мужені.
Мужен вам (тобто нам) потрібен, щоб відвідати там віллу, на якій 17 останніх років свого життя жив Володимир Винниченко - перший глава уряду незалежної України, виначний письменник, заодно - філософ, художник, дивак.
До речі, сьогодні у Володимира Кириловича день народження - 129. Вітаємо :)
Мужен із населенням близько 20 тисяч схожий на дачне селище, він розкиданий на величезній території між гір і пагорбів. Місцина тут райська - краса, природа, сонце, тиша.
Мешканці Мужена пишаються видатними особистостями, які жили й живуть у їхньому селищі. У ХХ ст. тут у різний час мешкали Пабло Пікассо, Поль Елюар, Жан Кокто, Фернан Леже, Крістіан Діор. Тут мають «резервне» житло актор Сильвестр Сталлоне, емір Катару й колишня лідерка французьких соціалістів, екс-кандидатка в президенти Сеголен Руайяль. Ще дві голлівудські зірки - Шерон Стоун і Мел Гібсон - полюбляють зупинятися тут, коли відпочивають на Лазуровому узбережжі, а у французького футболіста Патріка Вієйра в Мужені ресторан.
Мешканцем Мужена можна стати й тимчасово - серед пропозицій тутешніх агенцій нерухомості є чимало оголошень про оренду житла на літній період. Скажімо, відпочити на віллі з цікавою назвою «Катя» пропонують за 150 євро на добу. Найпростіше житло тут коштує 330 тисяч євро, а середня вілла із ділянкою землі - від мільйона і вище.
Із пошуками маєтку, який Винниченко назвав "Закуток", ми намаялися неабияк. Бо, по-перше, на Лазуровому узбережжі того дня йшов дощ.
По-друге, всі установи-магазини в Мужені посеред дня були зачинені.
По-третє, ніякого Винниченка та місця його прописки, на відміну від Пікассо і Сталлоне, там ніхто й близько не знає, навіть турбюро.
По-четверте, з одного кінця селища до іншого - 10 км, а ніде немає ні карт, ні-фі-га.
По-п'яте, навіть адресу "Закутка" ми мали вельми приблизну (вул. Гранд Батіст, 162). Насправді виявилося - Шемен де ла Гран Бастед, 162, причому це "162" розташоване там, де мало б бути "1162" - уже після 200-х, 400-х, 600-х, 800-х номерів, які "скачуть" із незбагненними інтервалами.
По-шосте, у Мужені на схилах пагорбів вулиці йдуть то вгору, то донизу, тобто йти пішки - далеко й важко. Але ж дійшли. Чого й вам бажаємо :)
А за допомогу з наводкою дяка
les_vakula.
Ось сьогоднішні розлогі матеріали ваших покірних слуг в "Україні молодій" про "нашого" Винниченка, читайте за посиланнями:
1) Французький «Закуток» українського дивака
Кореспонденти «УМ» побували у маєтку в Приморських Альпах, де письменник, художник і філософ Володимир Винниченко намагався реалізувати свої ідеї конкордизму-натуризму
2) «Німці витягнули Винниченка з Мужена і запропонували стати главою уряду окупованої України...»
Історик Володимир Панченко - про стиль В.В.-«морквоїда», художника та політика
А тут під катом - фотки з Мужена і з Винниченкового маєтку, де зараз мешкає мсьє Ален Мотю, з підписами.
В'їзд у Мужен по шосе Канн - Грасс (фото з вікна автобуса під дощем:).
Вийшли ми зарано, тому й теліпали довго.
Типові види Мужена.
Агітація на виборах у Європарламент.
Листівки й плакати можна клеїти тільки на спеціальних щитах, і то - лише на відведених кожній партії стулці цього щита. Наприклад, "Національний фронт" Ле Пена по всій країні - на стулці №2, і ніде більше.
Оця бабця, згадана в статті, й підказала нам, що, певно, ми шукаємо не "Гранд Батіст", а "Гран Бастед".
До речі, ця мадам - єдина за всю нашу тритижневу поїздку по п'яти європейських країнах не володіла англійською мовою. Якось порозумілися ламаною французькою :)
Початок вулиці. До нього ми йшли кілометрів чотири, від нього до маєтку - ще кілометри два-три, причому вгору.
Ех, ми б тут жили. Єдиний мінус - що не на березі моря. Але море з пагорбів видно, та й доїхати своєю машиною зовсім близько...
Це вже як їхали назад. Виявилося, що від "Винниченка" до іншої зупинки автобуса - близько, метрів 500...
Для цікавості: почім бензин иу Мужені.
