Ніцца. Nice. Very Nice
Перше враження:
москалів тут більше, ніж негрів у Парижі. Просто на кожному кроці. Російська мова звучить чи не частіше, ніж французька, а що голосніше і більш "нірочіто" - то само собою.
Друге враження:
Ніцца схожа на збільшену Ялту. Тобто, звісно, навпаки: Ялта - ніби зменшена Ніцца. Теж бухта, теж набережна, теж місто біля підніжжя гір, тільки в інших масштабах і значно старіше.
Третє враження:
тут можна жити. Завжди. Тут нескінченний пляж із великої гальки, тут тепле лазурове море, тут прості демократичні місцеві мешканці, тут круте червоне сухе французьке вино по 1.49 євро в супермаркеті, тут народився Гарібальді, тут затишна невеличка Європа.
А ми тут затримаємося на чотирі дні, з сусідніми Монако, Грассом, Канном і Муженом включно.
Ось кілька фоток одразу по нашому приїзді в Ніццу + вечірня прогулянка.
Côte d'Azur із літака "Ер Франс" Париж-Ніцца - справді Лазуровий берег
Вид на частину Ніцци з аеропорту (до речі, тут злітна смуга - винесена на мис у море, так що літак сідає ніби посеред водної гладі))
Центральна привокзальні площа (а вокзалів тут три)
Перша побачена дівчина (одразу по вилізанні з автобуса))
Наш готель, заброньований заздалегідь за 2/3 ціни все в тому ж Booking.com (честь йому і хвала, цьому "Букінгу", користуйтеся й ви:)
Російська церква святітєля і чудотворца Ніколая і мученіци царіци Алєксандри у центрі Ніцци. Що й казати, якщо ще 70 років тому росіян тут мешкало 5,5 тисячі)
У районі центру
Місцевий урбаністичний трамвай
Біля центрального фонтана
Москаль на відпочинку (на задньому плані))
На набережній Променад дез Англез
На площі Массена
Сорі за якість фоток: коли ми вибралися на шпацір, уже сутеніло:)
москалів тут більше, ніж негрів у Парижі. Просто на кожному кроці. Російська мова звучить чи не частіше, ніж французька, а що голосніше і більш "нірочіто" - то само собою.
Друге враження:
Ніцца схожа на збільшену Ялту. Тобто, звісно, навпаки: Ялта - ніби зменшена Ніцца. Теж бухта, теж набережна, теж місто біля підніжжя гір, тільки в інших масштабах і значно старіше.
Третє враження:
тут можна жити. Завжди. Тут нескінченний пляж із великої гальки, тут тепле лазурове море, тут прості демократичні місцеві мешканці, тут круте червоне сухе французьке вино по 1.49 євро в супермаркеті, тут народився Гарібальді, тут затишна невеличка Європа.
А ми тут затримаємося на чотирі дні, з сусідніми Монако, Грассом, Канном і Муженом включно.
Ось кілька фоток одразу по нашому приїзді в Ніццу + вечірня прогулянка.
Côte d'Azur із літака "Ер Франс" Париж-Ніцца - справді Лазуровий берег
Вид на частину Ніцци з аеропорту (до речі, тут злітна смуга - винесена на мис у море, так що літак сідає ніби посеред водної гладі))
Центральна привокзальні площа (а вокзалів тут три)
Перша побачена дівчина (одразу по вилізанні з автобуса))
Наш готель, заброньований заздалегідь за 2/3 ціни все в тому ж Booking.com (честь йому і хвала, цьому "Букінгу", користуйтеся й ви:)
Російська церква святітєля і чудотворца Ніколая і мученіци царіци Алєксандри у центрі Ніцци. Що й казати, якщо ще 70 років тому росіян тут мешкало 5,5 тисячі)
У районі центру
Місцевий урбаністичний трамвай
Біля центрального фонтана
Москаль на відпочинку (на задньому плані))
На набережній Променад дез Англез
На площі Массена
Сорі за якість фоток: коли ми вибралися на шпацір, уже сутеніло:)