Місце де народився український середній клас. Район Лалелі у Стамбулі (Туреччина) 03-2012
Цей район майже в центрі екс-Константинополя - без сумніву вичзначне місце для української економіки та сімейних мікроекномік десятків тисяч українців. Якщо розвивати тему далі, то під час візитів у Туреччину, українські офіційні особи повинні віддавати шану цьому місцю і покладати квіти біля якогось найбільшого торгового центру, так само як віддають шану пам'ятнику Ататюрку, згідно протоколу. Адже саме тут почав формуватися український (та й СНГшний взагалі) "середній" клас, саме тут в муках народжувався наш "ринок" після розвалу совка і тотального дефіциту всього. Того, чого не могли та не вміли виробити ми - виробили та продали нам турки. На початку 90-х сюди роздовбаними ікарусами, вже не аерофлотівськими ТУшками та ЯКами (навіть з Луцька рейси були) та паромами з Одеси хлинули десятки тисяч наших підприємливих співвітчизників, яких менш підприємливі співітчизники одразу-ж охрестили "торгашами". Саме в Лалеллі чєлнокі (човники по нашому) під зав'язку закупались дешевим турецьким барахлом (шмотки, взуття, дублянки, іграшки, золото...), яке швидко заполонило наші базари. Вони правдами-неправдами провозили через границі свої тюки, платили хабарі митниками і мєнтам, мерзли в дешевих турецьких нічліжках, грілись пальоною горілкою і не спали переживаючи чи "піде" щойно куплений товар та чи не виставлять їх наші-ж рекетири на зашиті десь в трусах долари. Вони вперто і цілеспрямовано робили свій "бізнес". Але це було двадцять років тому. Тепер найуспішніші з цих людей володіють швейними цехами, брендовими "бутіками", турфірмами, торговими центрами та іншими сейрозними та прибутковими бізнесами
Зараз тут і далі йде торгівля, на вулицях частіше чути російську, аніж турецьку. Проте за дешевим товаром все більше їздять у Китай, а сюди за якісним та "брендовим"
Карго. Саме в таких сумках-тюках з саморобними ручками зі "скотчу" потрапляє в Україну турецький одяг
Схема така: ти купуєш дрібним оптом (від 5 чи 10 штук) одяг, тобі його замотують у такі пакунки і туркіш-карго-мен за пару баксів тащить їх в твій готель чи порт (товар тоді прийде в Україну за тиждень-два). В тюку може бути дублянок на 5к$ - такого поняття що він пропаде дорогою до готелю тут немає. Турки роблять бізнес всерйоз і надовго, їм так не вигідно.
Основна фішка в тому, щоб вибрати товар який нормально продасться в Україні. Саме для пошуку та вибору таких шмоток та взуття сюди щомісяця приїжджають от такі колорітні женщіни - власниці "італійських" бутіків у вітчизняних торгових центрах. І саме для цих бізнес-волчіц, турки в останні роки відкрили тут десятки перукарнень та манікюрно-педікюрних салонів
Таких вулиць тут десятки, район доволі великий. Перші поверхи та підвали займають магазини, вище - готелі чи швейні цехи
Вроздріб тут майже нічого не продається. Хотів купити футболок - виявилось, що тільки від десяти, хоча ціна все-одно хороша. Приблизно за ціною двох "брендових" футболок в якомусь дрімтауні можна придбати десять таких-же "брендових" в Лалелі. Причому, чомусь впевнений що дрімтаунівські екземпляри походять саме звідси
Ніяк не міг в'їхати, що таке робота №4, мабуть це якісь тільки чєлнокам зрозумілі шифри, типу "без інтиму" чи навпаки )
