улыбнуло
Чудесная статья об украинском национальном мате: "Політичний прутенізм як прояв малоросійського комплексу меншевартости".
Взятися за перо мене змусила щира тривога за майбутнє дійсно української лайки, яку всі ми би хотіли бачити, а вірніше чути національною по формі і патріотичною по змісту. Одначе, не зважаючи на великі зрушення і велику кількість уболівальників цієї безперечно всенародної справи, останніми роками почали вимальовуватися певні тривожні тенденції. Маються на увазі настирливі спроби деяких сил вкоренити у побут і трудові будні українського народу слово "прутень" у якості замінника відомого великодержавно-шовіністичного слова із трьох букв. [...]
Та чи ж є таке слово у нас, скаже наївний скептик, або несвідомий саботажник процесу відродження української лайки?
Так, є таке слово! Це слово з великою історичною традицією державотворчості, символ вічного чоловічого начала нашого славного племені, слово врешті решт увічнене у назві нашого стольного города. Це слово "КИЙ".
Дальше понятно, что означает "Київ" ("Хуев") и т. п.
В тексте разбрается также слово "прутень", ныне предлагаемое в том же значении. Однако, как верно замечает автор,
...чи може тендітний "прутик" реально протистояти могутньому, істинно богатирському "києві"? Більше того, у випадку словесного зіткнення із великодержавним російським шовіністом, виключне використання лише "прутенізмів" прирікає українського патріота на неминучу поразку! Адже ці терміни, які поєднують в собі важковимовну громіздкість із емоційною невиразністю, абсолютно не надаються для ефективного словесного фехтування. Поки наш українець вимовить хоч одне із цих слів, його московський суперник вже вивершить кілька поверхів агресивної наступальної лайкової конструкції, користуючись замашністю відомого трьох - буквового слова!
Вот шутки-шутками, а вот завтра объявят свидомые щиряки, что отныне "хуй" - это кiт кот "кый", и на заборах писать начнут в целях дальнейшего выщировления и осамосознавливания.
И грант на это затребуют "понятнооткого".
)(
Взятися за перо мене змусила щира тривога за майбутнє дійсно української лайки, яку всі ми би хотіли бачити, а вірніше чути національною по формі і патріотичною по змісту. Одначе, не зважаючи на великі зрушення і велику кількість уболівальників цієї безперечно всенародної справи, останніми роками почали вимальовуватися певні тривожні тенденції. Маються на увазі настирливі спроби деяких сил вкоренити у побут і трудові будні українського народу слово "прутень" у якості замінника відомого великодержавно-шовіністичного слова із трьох букв. [...]
Та чи ж є таке слово у нас, скаже наївний скептик, або несвідомий саботажник процесу відродження української лайки?
Так, є таке слово! Це слово з великою історичною традицією державотворчості, символ вічного чоловічого начала нашого славного племені, слово врешті решт увічнене у назві нашого стольного города. Це слово "КИЙ".
Дальше понятно, что означает "Київ" ("Хуев") и т. п.
В тексте разбрается также слово "прутень", ныне предлагаемое в том же значении. Однако, как верно замечает автор,
...чи може тендітний "прутик" реально протистояти могутньому, істинно богатирському "києві"? Більше того, у випадку словесного зіткнення із великодержавним російським шовіністом, виключне використання лише "прутенізмів" прирікає українського патріота на неминучу поразку! Адже ці терміни, які поєднують в собі важковимовну громіздкість із емоційною невиразністю, абсолютно не надаються для ефективного словесного фехтування. Поки наш українець вимовить хоч одне із цих слів, його московський суперник вже вивершить кілька поверхів агресивної наступальної лайкової конструкції, користуючись замашністю відомого трьох - буквового слова!
Вот шутки-шутками, а вот завтра объявят свидомые щиряки, что отныне "хуй" - это кiт кот "кый", и на заборах писать начнут в целях дальнейшего выщировления и осамосознавливания.
И грант на это затребуют "понятнооткого".
)(