я до 18 років не говорив українською, відкриття українства мало для мене певну героїку на той час і відколи це протистояння кацапській іреденті на Слобожанщині стало справою пархатих?
А в Жиданова - особистий конфлікт із Добкіним і Кернесом, давніший за Майдан. Його дружина - директриса жидівського театру. А сам він ось:
-Хочемо зробити музичну річ, присвячену Юрію Зойферу. Це харків’янин, який на початку минулого століття народився у багатій єврейській родині, його тато був фабрикантом. Після революції вони емігрували до Відня. Він там вивчив німецьку мову і став писати для віденських кабаре і театрів. Дуже товаришував з лівими партіями, і коли до влади прийшли нацисти, загинув у Бухенвальді. Тоді йому ще не було тридцяти років. Зойфера вважають одним з класиків австрійської літератури, особливо тридцятих років. Ми робимо виставу про нього. Це буде мюзикл не мюзикл, а музична вистава. Сценарій пишу я, а музику харківський «Клязмер-бенд» - єврейський оркестр. Хочемо зробити щось у стилі Тома Вейтса. Прем’єру планують на кінець весни, але я ще текст не написав (сміється, - Авт.). Коли напишу, тоді вони почнуть працювати. Джерело:
Comments 7
Reply
А в Жиданова - особистий конфлікт із Добкіним і Кернесом, давніший за Майдан. Його дружина - директриса жидівського театру. А сам він ось:
-Хочемо зробити музичну річ, присвячену Юрію Зойферу. Це харків’янин, який на початку минулого століття народився у багатій єврейській родині, його тато був фабрикантом. Після революції вони емігрували до Відня. Він там вивчив німецьку мову і став писати для віденських кабаре і театрів. Дуже товаришував з лівими партіями, і коли до влади прийшли нацисти, загинув у Бухенвальді. Тоді йому ще не було тридцяти років. Зойфера вважають одним з класиків австрійської літератури, особливо тридцятих років. Ми робимо виставу про нього. Це буде мюзикл не мюзикл, а музична вистава. Сценарій пишу я, а музику харківський «Клязмер-бенд» - єврейський оркестр. Хочемо зробити щось у стилі Тома Вейтса. Прем’єру планують на кінець весни, але я ще текст не написав (сміється, - Авт.). Коли напишу, тоді вони почнуть працювати.
Джерело:
Reply
Reply
Reply
Reply
а кіно російське - то гімно. гімняні актори, гімняні сюжети у яких з-за кожного кадру визирає сталін.
Reply
Не люблю продукції Бекмамбетова й Бондарчука, фільмів про війну не люблю однозначно.
Скрипку люблю, але Вакарчука постійно слухати не можу, інша річ Бобул, Зібров, Білоножки, Миколайчук, Павлик, рання Білик - сумую за тими часами.
Reply
Leave a comment