Недільна язичницька проповідь
Онуки Перуна! Правнуки Сварога! Бажаю Вам світла і добра, браття і друзі мої!
Сьогодні я вирішив показати вам початок книги "Золотий молот Сварога", яку написала Радаслава ще в миулому році, але продовжує роботу над текстом. Я і сам працював над цією книгою в якості літературного редактора. Такої книги нам завжди невистачало. Фактично це - науковий коментар до вчення ВВ. Сподіваюсь, що книга побачить світ в електронному варіанті вже на початку літа, але це точно відбудеться не пізніше 17 серпня, коли Духовна течія "Великий Вогонь" відзначить 27 років від заснування організації.
ЗОЛОТИЙ МОЛОТ СВАРОГА
Передмова
Ця книга - результат кількох років читання і роздумів над текстом давньої поліської книги «Волхв Сила», яка є у розпорядженні Слов’янської духовної течії «Великий Вогонь», першої офіційно зареєстрованої громади язичників у незалежній Україні.
Часто огніщанам закидають, що текст «Волхв Сила» не опублікований і майже ніхто його не бачив. Насправді ця книга настільки не схожа ні на що з того, що зараз розуміється під язичництвом/рідновір’ям, що просто поки немає сенсу публікувати цей текст: широке коло читачів ще не готове до сприйняття дивовижної мудрості предків. Маю надію, що саме ця книга морально підготує українців до сприйняття справжньої дохристиянської мудрості, котра передавалася від покоління до покоління. Текст «Волхв Сили» абсолютно не схожий на той неохристиянський (арійський) сурогат, яким годують шукачів дохристиянської релігії, зате він гармонійно вписується у контекст всесвітньої історії розвитку філософії, підтверджується археологічними, етнографічними, документальними даними.
«Міфологічне мислення». Зазвичай, коли мова заходить про дохристиянську давнину українці уявляють собі хороводи, любов до природи, ідолів та жертвоприношення. Ще зі школи нас навчають, що до християнства люди були такими собі недалекими дикунами, які вклонялися явищам природи, бо не розуміли і боялися їх. Не дивує, що і сучасні неоязичники переконані, нібито до християнства філософії на Русі взагалі не було. І це справді сумно.
Нам кажуть, що міфологічне мислення - результат примітивності мислення давніх людей. Але звернемося до давніх джерел, наприклад записів Першого Константинопольського Собору. В них піддається анафемі язичницький здоровий критичний матеріалізм, під впливом якого знаходилися новітні християни, що ще недавно були язичниками: «які навчають про безпочатковість матерії, і що небо, земля та інші творіння - безначальні і перебувають незмінними, … і відкрито відмітають самовладдя Творця,... і що все сталося і виникло не з не-сущого, і що існує кінець мук, або нове відновлення тварі і справ людських, і вводять такими словесами царство небесне як цілком руйноване і минуще, про яке сам Христос і Бог наш навчив і передав, що воно вічне і неминуще».
До речі, порівняйте останнє з сучасною «вірою-відою» правьславних рідновірів у так звані Наву, Яву, Праву. Ці світи рідновіри, як і в християнській традиції, уявляють вічними і неминущими. У давні часи вчорашнім язичникам було дуже складно зрозуміти християнську триєдність та уявлення про існування якихось відокремлених один від одного світів, тому спочатку вони навигадували кілька сотень світів-небес. Зрозуміло, що ці єретичні фантазії піддавалися анафемі канонічних церковників.
У дохристиянський час була відсутня сліпа бездумна віра. У вищезгаданних Актах знаходимо: «Які не приймають чистою вірою і простим вседушевним серцем предивні чудеса Спасителя та інших святих і намагаються за допомогою доказів і софістичних словес обмовити їх як неможливі або перетлумачити на свою думку і представити по власному розуму»[11].
Невже після наведених цитат можна продовжувати вірити у примітивність і дикість язичників та відсутність у них філософії? Григорій Сковорода - яскравий філософ та гностик, який критично ставився до Біблії та попів, з повагою відносився до волхвів називаючи їх філософами: “Не заключайте боговѣдѣнія в тѣснотѣ палестинской. Доходят к Богу и волхвы, сирѣчь философы." Тобто волхв = філософ, а не просто екстатичний окультист, обвішаний шкурками тварин, як сучасні неоязичники уявляють собі прадавніх волхвів. До речі, у античній культурі пряме значення поняття "жрець" - філософ. Як і язичники, Сковорода був впевнений у «безпочатковості істини».
Чому ж все ж таки давні люди виражали своє бачення світу «міфологічно», висловлюючись сучасними термінами, з якими можна посперечатися? За довгу історію існування людини розумної сформувалося складне всеоб’ємне філософське бачення взаємозв’язків між космічними явищами, люди через спостереження за природою дійшли правильних висновків про світобудову, які підтвердилися науковим шляхом нещодавно. Із зрозумілих причин передати цю картину світу звичною зараз сухою мовою термінів неможливо. Без образності і емоційності не можна глибоко усвідомити, відчути світ, взаємозв’язки між явищами. Саме тому і використовується так званий «міфологічний» спосіб опису уявлення про особливості існування і функціонування Космосу та наше місце у ньому.
Українське суспільство потребує повернення до традиційного адекватного матеріалізму, який ґрунтується на культі предків. Це і є одним із завдань Слов’янської духовної течії «Великий Вогонь» . Матеріалізм, позбутий емоційної духовності та адекватних елементів родового фетишу, може вести тільки до деградації та авторитаризму (як сталося з комуністичною ідеологією). Наразі у українців надзвичайно малий вибір: або авраамічна релігія, або кабалістична теософія (арійство), або бездуховний атеїзм. Слов’янської духовна течія «Великий Вогонь» пропонує альтернативу - матеріалізм, просякнутий традиційною етнічною духовністю, який здатен відродити Україну.
А на останок я вирішив ознайомити вас ще з одним віршем Євгена Сварожича з його геніальної книги "ЗОЛОТИЙ ПАВУК ВОД", якого інтернет ще не бачив. Частина "ЛАДОМИР", "Жертовний танець ратичей навколо браних і прощавальна піснь древнього можа"
Жертовний танець ратичей
навколо браних
і прощавальна піснь древнього можа
Листя зелене, земле чорна, вовче сивий, людино біла!
Все - в небі - золоте!
Все - в Сонці - синє-синє!
Біла людина, сивий вовк, чорна земля, зелене листя!
Від кірня до крони,
від Павука до Крука -
все в колі Сонця палючого!
З вогню - іскра!
з іскри - полум`я!
з пломеню - серце!
із серця - людина!
з людини - Огонь!
Свароже! О даждь нам дари твої стріти!
Золоте кільце - огонь синій і квіти!
Даждьбогова крів, - яро черлена!
Семарглова крів - у квітках ромена!
З жерела - ріка!
з ріки - осока!
з ріки - море!
із моря - гори!
З гір - жерело.
Ноже! Синій пломінь Сварожий!
Ввійди у серце вороже!
З вогню - людина!
з людини - серце!
із серця - пломінь!
з пломеню - іскра!
з іскри - Огонь!
Листя зелене, земле чорна, вовче сивий, біла людино!