Україна - найбільша проблема Європи (цітуючи класика української літератури)
... Те, що Україна - споконвічна європейська держава, сумнівів не має жодна нормальна людина. Сумніваються лише сумнівні політики, сумнівні історики та безсумнівні паршуки. Незалежно від того, де возсідає його гузиця. Чи під кущем бузини в джунглях Європи, чи у якійсь дірці Європарламенту, чи на "царському троні" якогось кремля. Велике і чесне може побачити лише людина велика і чесна. Ліліпутани бачать лише те, чим вони опутані і в чому заплутані. Те, що їм вигідно бачити...
Праця британця Ланселота Лавтона "Україна - найбільша проблема Європи". Себто його промова виголошена ще у 1939 році на засіданні Близько- й Середньосхідного товариства. Зокрема оці слова:
"Упродовж трьох окремих періодів Українська держава існувала. Перший з них - від дев"ятого до тринадцятого сторіччя. Упродовж цих понад триста років на території, знаній сьогодні, як Україна, існувала потужна й культурна держава, одна з найпередовіших у Європі. Держава під назвою Русь була Україною, а її столицею був Київ. Хоч її зв"язки з північчю були різні. Росіяни говорять, що вона була тотожною з Росією, тобто з нацією, яка заіснувала кілька століть пізніше. Внаслідок цього вони присвоїли собі її територію, її народ, її героїв, її святих, її культуру і все майно. А проте їх власний історик Ключевський признає, що населення тих двох районів
"…склалося з двох окремих етнічних груп…" Насправді Московія була ученицею України і завчила від неї все, що тільки знала. Але від хвилини анексії (Переяславської зради) України і зміни своєї назви на "Росія", вона навмисне намагалася спихати Україну на задній план і гальмувати її розвиток…Заборонено було вживати української мови в школах і наукових та історичних працях. Не тільки все можливе було зроблено, щоб витиснути й ліквідувати українську мову, але знищити національну свідомість, що насамперед виявляється в мові…"
Це було сказано чужинцем ще у 1939 році.
Сьогодні - двадцять перше століття. Репнула "тюрма народів" - російська імперія. Розсипався "самый гуманный в мире" концентраційний табір - Радянський Союз. Гноблені й визискувані народи, здається, здобули незалежність. Але…як твердить політолог хутора Ваня Молдаван: " Доки в Московському Кремлі догниватиме труп першого найкривавішого терориста світу Владіміра Ульянова, а у тронному сідилищі кремля возсідатимуть його тіні - авантюрні припутні , - світ спокою не матиме… Бо істина глаголить: один дурень за престольним столом може нав"язати стільки Гордієвих вузлів, що сотні вчених за десятками круглих столів віками їх не розплутають"…
Отже тоді, у 1939 році, вчені били тривогу. А політики "грали у дурня". І догралися, що два світові параноїки - Сталін та Гітлер - потопили у крові півсвіту. Україна у цій міжімперській м"ясорубці втратила десятки мільйонів кращих синів та дочок, поплатилася тисячами зруйнованих сіл і міст, сплюндрованою землею і волею. Та й зосталася "проблемою Європи". Козирною картою двох світів. Бо "дикому" світові хочеться тримати її на прив"язі, а цивілізованому світові - збагатити нею цивілізацію…
Бо нормальний світ глобалізується. Аби вижити. Принаймні так трактують натхненники глобалізму, оптимісти. Мовляв, чим більший людський мурашник, тим легше жити. Песимісти вважають, що чим більше метушні, тим легше красти. Отже глобалізація та глобалізатори бувають різні.
Із попередніх історичних проблисків знаємо, що існує держава "під сучасною назвою Росія", яка хронічно хвора на глобалізацію імперської глупості і стабілізацію шовіністичної підлості. Рецедиви імперського сказу, що супроводжуються бредовими галюцинаціями, жаданням чужої крові і територій…"Хроніка" спадкова - у головах вождів та вождиків цієї держави. Відома письменниця Герта Мюллєр з цього приводу застерігає: "Європо! Обережно! Путін хворий минулим!"...
Це, так би мовити, - теорія. А практика - те, що мали свого часу в Німеччині:
"Deitchland uber alles!" Сьогодні - "Rusland uber alles!" І "хворий вчорашнім" - ф"юрер.
Та ж сама мораль, ті ж самі методи, те ж саме хамство. Лише більш підлотно удосконалене, більш цинічно "умотивоване" і більш технічно оснащене. Приклади вчорашнього дня: Варшава, Будапешт, Прага… Приклади сього часу: Молдова, Чечня, Грузія тепер - Україна. Вождики мінялися, а рецидиви загарбницького хамства "стабілізували".
Країна Московія "під сучасною назвою Росія" з"явилася при цареві Петрові 1. Цареві, який вирішив московитів прирусити. Себто "притулити" до Київської Русі. І єдиному московитському цареві, який додумався "прорубати вікно в Європу". Правда, до дверей не додумався. Тому і в сучасних російських царків звичка, як у дешевого хахаля - до Європи "залицятися" через вікно.
А Європа досі не може второпати, де у "залицяльника" двері? Не відає, що за тим "вікном" коїться...
Євген Дудар "Хроніки хутора "Мозамбік"
Праця британця Ланселота Лавтона "Україна - найбільша проблема Європи". Себто його промова виголошена ще у 1939 році на засіданні Близько- й Середньосхідного товариства. Зокрема оці слова:
"Упродовж трьох окремих періодів Українська держава існувала. Перший з них - від дев"ятого до тринадцятого сторіччя. Упродовж цих понад триста років на території, знаній сьогодні, як Україна, існувала потужна й культурна держава, одна з найпередовіших у Європі. Держава під назвою Русь була Україною, а її столицею був Київ. Хоч її зв"язки з північчю були різні. Росіяни говорять, що вона була тотожною з Росією, тобто з нацією, яка заіснувала кілька століть пізніше. Внаслідок цього вони присвоїли собі її територію, її народ, її героїв, її святих, її культуру і все майно. А проте їх власний історик Ключевський признає, що населення тих двох районів
"…склалося з двох окремих етнічних груп…" Насправді Московія була ученицею України і завчила від неї все, що тільки знала. Але від хвилини анексії (Переяславської зради) України і зміни своєї назви на "Росія", вона навмисне намагалася спихати Україну на задній план і гальмувати її розвиток…Заборонено було вживати української мови в школах і наукових та історичних працях. Не тільки все можливе було зроблено, щоб витиснути й ліквідувати українську мову, але знищити національну свідомість, що насамперед виявляється в мові…"
Це було сказано чужинцем ще у 1939 році.
Сьогодні - двадцять перше століття. Репнула "тюрма народів" - російська імперія. Розсипався "самый гуманный в мире" концентраційний табір - Радянський Союз. Гноблені й визискувані народи, здається, здобули незалежність. Але…як твердить політолог хутора Ваня Молдаван: " Доки в Московському Кремлі догниватиме труп першого найкривавішого терориста світу Владіміра Ульянова, а у тронному сідилищі кремля возсідатимуть його тіні - авантюрні припутні , - світ спокою не матиме… Бо істина глаголить: один дурень за престольним столом може нав"язати стільки Гордієвих вузлів, що сотні вчених за десятками круглих столів віками їх не розплутають"…
Отже тоді, у 1939 році, вчені били тривогу. А політики "грали у дурня". І догралися, що два світові параноїки - Сталін та Гітлер - потопили у крові півсвіту. Україна у цій міжімперській м"ясорубці втратила десятки мільйонів кращих синів та дочок, поплатилася тисячами зруйнованих сіл і міст, сплюндрованою землею і волею. Та й зосталася "проблемою Європи". Козирною картою двох світів. Бо "дикому" світові хочеться тримати її на прив"язі, а цивілізованому світові - збагатити нею цивілізацію…
Бо нормальний світ глобалізується. Аби вижити. Принаймні так трактують натхненники глобалізму, оптимісти. Мовляв, чим більший людський мурашник, тим легше жити. Песимісти вважають, що чим більше метушні, тим легше красти. Отже глобалізація та глобалізатори бувають різні.
Із попередніх історичних проблисків знаємо, що існує держава "під сучасною назвою Росія", яка хронічно хвора на глобалізацію імперської глупості і стабілізацію шовіністичної підлості. Рецедиви імперського сказу, що супроводжуються бредовими галюцинаціями, жаданням чужої крові і територій…"Хроніка" спадкова - у головах вождів та вождиків цієї держави. Відома письменниця Герта Мюллєр з цього приводу застерігає: "Європо! Обережно! Путін хворий минулим!"...
Це, так би мовити, - теорія. А практика - те, що мали свого часу в Німеччині:
"Deitchland uber alles!" Сьогодні - "Rusland uber alles!" І "хворий вчорашнім" - ф"юрер.
Та ж сама мораль, ті ж самі методи, те ж саме хамство. Лише більш підлотно удосконалене, більш цинічно "умотивоване" і більш технічно оснащене. Приклади вчорашнього дня: Варшава, Будапешт, Прага… Приклади сього часу: Молдова, Чечня, Грузія тепер - Україна. Вождики мінялися, а рецидиви загарбницького хамства "стабілізували".
Країна Московія "під сучасною назвою Росія" з"явилася при цареві Петрові 1. Цареві, який вирішив московитів прирусити. Себто "притулити" до Київської Русі. І єдиному московитському цареві, який додумався "прорубати вікно в Європу". Правда, до дверей не додумався. Тому і в сучасних російських царків звичка, як у дешевого хахаля - до Європи "залицятися" через вікно.
А Європа досі не може второпати, де у "залицяльника" двері? Не відає, що за тим "вікном" коїться...
Євген Дудар "Хроніки хутора "Мозамбік"