Методологічне
Оце останнім часом у ватників набув надзвичайного поширення аргумент "кому выгодно". Мовляв, якщо збитий МН17 вигідний тільки Україні, то чому в трагедії звинувачують лугандонів? Це ж нелогічно!
Для тих, кому незрозуміла хибність такої аргументації, або зрозуміла виключно інтуїтивно, я поясню все на пальцях.
Римське право, в якому й було зформульовано принцип "id fecit qui prodest" (зробив той, кому вигідно) вкладало у максиму зовсім інший смисл: зробив той, хто очікував отримати зиск. Не той, хто його отримав врешті решт, а той, чия мотивація на вчинення дій включала отримання з того зиску - матеріального чи морального. Розглянемо приклад.
Вася по п'яні вкрав у Петра мотоцикла, розбив його в хлам, був спійманий і засуджений на відшкодування Петрові повної вартості мотоциклу та три роки в'язниці. Петро на відшкодування купив новенького мотоцикла (а старий був добряче підтоптаний) і на три роки здихався сусіда-ідіота, який вже давно завдавав масу клопоту.
В кінцевому залишку увесь профіт дістався Петру. Чи означа це, що саме Петро влаштував всю епопею з кражею мотоциклу та його розбиттям? Звичайно ж, ні. В момент кражі Вася очікував профіту лише для себе - у вигляді веселих покатушок. Саме бажання цих веселих покатушок мотивувало бухого Васю вчинить крадіжку. І до певного моменту стовпа він свій зиск таки отримував. Правда, Вася не зумів адекватно оцінити УСІ наслідки свого чину, вважаючи, що хепінесом від покатушок все й обмежиться. В момент кражі він не враховував, що у собівартість пригоди доведеться закладать бабло та відсидку. І тому вважав, що воно того варте. Йому було вигідно.
Кожен раз, коли вам кажуть "треба дивитись, кому воно вигідно", слід зважати лише на те, хто очікував вигоду, а не те, хто її врешті отримав.