Социалисты Одесской области защищают права детей войны
Суди і Пенсійний фонд на «гачку» у дітей війни
Масовий похід дітей війни у 2008-2009 роках в судові інстанції за захистом своїх конституційних прав продемонстрував владній верхівці цілеспрямованість цієї категорії громадян та набув широкого суспільного резонансу.
Одесская область, пгт Березовка.
Помощь в подготовке документов оказана свыше 2.500 детям войны.
Діти війни ніби зійшлись на своєрідний «Майдан» і постали згуртовано перед тією владою, яка у 2004 році тішила себе та мітингуючих брехливими й нездійсненними передвиборчими обіцянками. Нестримний потік позовів із законними вимогами переріс у тривалу загальнодержавну громадянську акцію, досі небачену в Україні. При чому, не вуличними походами чи демонстраціями, а по діловому і конкретно діти війни діють у правовому полі, примушуючи і відповідачів чинити адекватно.
Прием "Детей войны"
в Березовском районе Одесской области
Общественная приемная Социалистической партии
Слід зауважити, що з протилежної сторони були неодноразові та відчутні спроби, аби змусити дітей війни відмовитись від своїх намірів боротись за свої права, відтягнути час з прийняттям рішень та їх виконанням, аби, посилаючись на давність у часі, звести нанівець зусилля позивачів.
Ніяк інакше не можна пояснити такі кроки владних структур, адже, попри наявність кількох рішень Конституційного суду України, Кабінет Міністрів Ю.Тимошенко 28 травня 2008 р. постановою №530, всупереч Конституції та Закону, визначив виплату щомісячної соціальної надбавки до пенсій дітей війни в розмірі лише 10% замість 30%. Таким чином замість виплати 149.40 грн., а з 01.11.09 - 171.90 грн., виплачувалось лише 49.80 грн. Внаслідок такої антинародної постанови уряду та за відсутності бюджету протягом 2010 року дітям війни виплачується лише по 49.80 грн., що становить лише 7% від встановленої суми, а мало б виплачуватись понад 200 грн. У зв’язку з тим, що в Апеляційних та Вищому адміністративному судах України нагромадилась величезна кількість нерозглянутих справ, влада, аби відстрочити (затягнути) їх розгляд влаштовує таку собі комбінацію. З подання суб’єкта законодавчої ініціативи бютівця А.Портнова Верховна рада України 18 лютого 2010 року складом ще старої коаліції прийняла Закон України №1691-VI, яким змінила підсудність розгляду справ щодо соціальних виплат із адміністративних на цивільні справи. Тобто, всі нагромаджені в адміністративних судах справи раптом вирішили переадресувати в цивільні суди. Отакий «сюрприз» дітям війни та такий собі спадок В. Ющенка, Ю.Тимошенко, В.Литвина новообраному Президентові й майбутньому урядові за тиждень до інавгурації В.Януковича. Закон України №1691-VI, влада що уходила, чомусь прийняла як першочерговий, ніби не було чого більше приймати в бюджетній, антикризовій чи антикорупційній сфері життя суспільства. За визначенням спеціалістів, Закон №1691-VI абсурдний за своєю суттю, адже коли громадянин вступає в судову суперечку з державними органами (Пенсійним фондом), справа має розглядатись в системі адміністративних судів, саме для чого вони і були створені. Зі вступом в дію такого закону сполошилась інша гілка вищої судової влади. Пленум Верховного суду України 19.03.2010 р. прийняв постанову про звернення до Конституційного суду України за роз’ясненнями, чи положення такого закону відповідають вимогам Конституції України. Звернення вмотивоване тим, що такі зміни у законодавстві викличуть значне звуження обсягу та змісту прав людини, оскільки, на відміну від адміністративного судочинства, де саме відповідач (управління пенсійного фонду) має довести законність своїх діянь, в цивільному судочинстві кожна з сторін зобов’язана доводити ті обставини, на які посилається. Разом з тим, у зверненні, яке підтримали Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України, зазначено що зміна підсудності значно збільшить навантаження на Верховний суд України, оскільки з Вищого адміністративного суду України буде передано понад 16 тисяч справ, а в суди апеляційної інстанції будуть передані десятки тисяч такого роду справ. Ймовірно, що оскарження Верховним судом до Конституційного суду України легітимності Закону №1691-VI, викликане не турботою про долю справ дітей війни, а, вірогідніше всього, тим, як врятувати підвладну Верховному суду вертикаль від неймовірного перевантаження справами (близько 900 тисяч) а той суто корпоративними інтересами. З цього випливає, що ніякий суд не хоче брати на себе тягар відповідальності. А прийдеться. То ж ще один напрошується висновок - за попередньої влади навіть судова система України стала заручником декларативності законів про соціальні виплати, не те що прості громадяни. Адже саме через відсутність відповідного фінансування вишукувались інші способи виходу з ситуації, зокрема, перекладання обов’язків щодо розгляду судових справ цієї категорії з одних суддівських плечей на інші.
Ймовірно, що Конституційний суд України, за актуальності цього питання розгляне подання Верховного суду України протягом місяця, проте дітям війни не варто очікувати полегшення, адже будь-яке рішення Конституційного суду України буде свідчити про необхідність продовження боротьби в судах (адміністративних чи цивільних) за відновлення своїх прав, у чому їм допомагали та безкоштовно допомагають активісти Всеукраїнської партії «Дітей війни» та громадської організації «Захист дітей війни». Нині до врегулювання законодавства та надання Конституційним судом України відповідних роз’яснень не бажано подавати будь-які позови взагалі.
Саме тому голова "Всеукраїнської партії "Дітей війни" А.М. Пачевський та діти війни, кому не байдуже майбуття, направили колективні звернення до перших посадових осіб держави та найвищих органів влади з проханням продемонструвати громадянам України й усьому світу важливість дотримання норм Конституції та неухильного дотримання й виконання букви закону всіма гілками влади. Ситуація зі зверненнями дітей війни до управлінь Пенсійного фонду та судів набирає нових обертів, оскільки після винесення вердикту Конституційного суду одному із двох судів - Вищому Адміністративному чи Верховному суду України все ж таки прийдеться розглядати «критичну» масу справ дітей війни і приймати однозначні рішення. Якщо на користь дітей війни, то справи будуть вирішуватись та виконуватись в нашій державі. Якщо рішення будуть не на користь дітей війни, то проблема з дотриманням громадянських прав та соціальних гарантій в Україні може вийте за межі держави та стати предметом розгляду Європейського суду з прав люди у Страсбурзі. Але поки що далеко не всі судді бажають, аби люди шанобливо перед ними схиляли чоло.
Не виключено, що за такого перебігу подій можуть бути задіяні можливості інституту Уповноваженого Верховної ради з прав людини Н.І. Карпачової, яка листом від 24.03.2010 року запевнила Голову ВГО «Захист дітей війни» А. Пачевського, у тому, що «Уповноважений з прав людини є активним учасником подальшого удосконалення правової бази соціального захисту незахищених прошарків населення України з метою задоволення їхніх соціальних і матеріально-побутових потреб».
Події останніх років дають підстави стверджувати, що ініціатива та перевага в судових спорах з владними органами належить дітям війни. Цю істину почали усвідомлювати і чиновники Пенсійного фонду та в судах. Вищий адміністративний суд України в особі заступника голови М.І. Цуркана взяв до відома колективне звернення партії «Дітей війни» і просить надати більш детальну інформацію з приводу затягування з розглядом справ для долучення її разом із колективним зверненням до матеріалів судових справ. Разом з тим, до останнього часу цей суд відмовчувався і навіть, при відкритті провадження у справі, не прийняв жодного рішення. Передбачаються і новації у Пенсійному фонді України, при якому створюється апеляційна комісія для розгляду скарг громадян на дії (бездіяльність) районних чи міських управлінь, чого теж не було раніше. Певно чиновників приводить до тями частина перша статті 382 Кримінального кодексу України, за якою умисне невиконання службовою особою рішення суду, що набрали законної сили, або перешкоджання його виконанню містять ознаки кримінального злочину. Така посадова особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу (від 8500 до 17 000 грн.) або позбавлення волі на строк до трьох років.
Державним чиновникам всіх рангів пора в решті-решт уяснити, що від позитивного вирішення судових спорів та необхідності виконання судових рішень шляхом виплати дітям війни коштів, що визначені законом, їм не відкрутитися. Тому лиш цивілізовано та у правовому полі слід виходити із непростої ситуації, що склалась.
Як позивачі, діти війни пішли в праведний похід, у якому дороги назад не має, а попереду - лише перемога.
Секретар Ради партії «Дітей війни»
Віктор Мельник,
секретар Київської міської партійної організації
Валентин Сміхун
Прес-служба партії дітей війни
Сайт СПУ
Обсуждение проблем "Детей войны" в Татарбунарском районе
Одесской области
Первый секретарь районной организации СПУ Михайлов Ф.И. (справа)
