Мешковина
Эта картина Тараса Шевченко называется "дары в Чигирине 1649" и ее бы вы никогда не встретили в советских учебниках.
Под изображением слева подпись автора и дата: Т: Шевченко 1844. Посередине название: Дары въ Чигрыны 1649. Слева от названия - пояснительный текст Шевченко в офорта:
Из Царяграда, из Варшавы и Москвы прибывали послы с большими дарами склонить Богдана и народ украинский, уже вольный и сильный. Султан, кроме большого сокровища, прислал Богдану красный бархатный кафтан на горностаевом меху, на манер княжеской порфиру, булаву и саблю, однако совет (кроме славного рыцаря Богуна) присудил соединиться с царем московским.
Вот как откликнулся Богун про Московию
"У народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі, у них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може, і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб у ньому не мати нічого, а тільки рабствувати. Самі вельможі та бояри московські титулуються звичайно рабами царськими і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки або за їх назвою крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за невідомими у світі правами та привласненнями продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скоріше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися із вогню в полум'я".
Цю промову можна віднайти у 3 частині "Історії Русів" (іст. хроніка поч. 18 ст.)
Пришла очередь выразить свое мнение и духовенству мнению которого выразил любимый в народе проповедник Федор Гурский, который тут же раскрыл и зачитал Евагелию в том месте, где три царя принесли дары новорожденному спасителю, и каждый из даров имел свое значение.
После того проповедник привел внимание депутатов в комнату, которая, собственно, и изображена на картине и попросил посмотреть, в чём "одеты" дары каждого из царей.
"Мол польские дары завернутые в ковры, поэтому соединившись с поляками народ будет в коврах, а соединившись с турками облечется в шелка..
А Московские дары все в мешковине, то неизбежно и народ, живя с ними, доведенный будет до такой нищеты, что оденется он в мешковину. И эти выводы суть верные и превышают всех оракулов в мире."
Поражены талантливой речью и наглядной презентацией, казаки совсем растерялась и решение о выборе протекции так и не было принято.
Под изображением слева подпись автора и дата: Т: Шевченко 1844. Посередине название: Дары въ Чигрыны 1649. Слева от названия - пояснительный текст Шевченко в офорта:
Из Царяграда, из Варшавы и Москвы прибывали послы с большими дарами склонить Богдана и народ украинский, уже вольный и сильный. Султан, кроме большого сокровища, прислал Богдану красный бархатный кафтан на горностаевом меху, на манер княжеской порфиру, булаву и саблю, однако совет (кроме славного рыцаря Богуна) присудил соединиться с царем московским.
Вот как откликнулся Богун про Московию
"У народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі, у них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може, і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб у ньому не мати нічого, а тільки рабствувати. Самі вельможі та бояри московські титулуються звичайно рабами царськими і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки або за їх назвою крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за невідомими у світі правами та привласненнями продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скоріше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися із вогню в полум'я".
Цю промову можна віднайти у 3 частині "Історії Русів" (іст. хроніка поч. 18 ст.)
Пришла очередь выразить свое мнение и духовенству мнению которого выразил любимый в народе проповедник Федор Гурский, который тут же раскрыл и зачитал Евагелию в том месте, где три царя принесли дары новорожденному спасителю, и каждый из даров имел свое значение.
После того проповедник привел внимание депутатов в комнату, которая, собственно, и изображена на картине и попросил посмотреть, в чём "одеты" дары каждого из царей.
"Мол польские дары завернутые в ковры, поэтому соединившись с поляками народ будет в коврах, а соединившись с турками облечется в шелка..
А Московские дары все в мешковине, то неизбежно и народ, живя с ними, доведенный будет до такой нищеты, что оденется он в мешковину. И эти выводы суть верные и превышают всех оракулов в мире."
Поражены талантливой речью и наглядной презентацией, казаки совсем растерялась и решение о выборе протекции так и не было принято.