так дивно залишатися наодинці з думками...
коли тебе переслідує нестримне бажання поділитися ними з кимось, і ти просто починаєш писати...
слово за словом...
стрічка за стрічкою...
і на серці стає трошки легше...
виникає враження, ніби з душі спадає якийсь тягар... тягар недосказаного тобою...недопочутого іншими...
ми занадто звикли до мобільних
(
Read more... )
Comments 2
Reply
Reply
Leave a comment