Гішторія до вихідних
Неприємний молодий чоловік на фото, що дивиться на фотографа як на гівно - Джозеф Байерлі в німецькому полоні, колишній омериканський десантник і майбутній радянський танкіст.
Все почалося рано-вранці 6 червня 1944 року, коли Байерлі, разом із рештою 101 повітряно-десантної дивізії висадився в Нормандії. Джозеф одразу втратив зв'язок із іншими парашутистами, але не розгубився. За кілька днів він пройшовся по ворожим тилам, як смерч по кукурудзяному полю, підірвавши електростанцію та ще декілька об'єктів, після чого потрапив у полон.
За сім місяців він тікав двічі, врешті-решт потрапивши у табор Альт-Дервіц, що біля Костшина-над-Одрою в Польщі. Звідти він втік вже успішно і в січні 1945 пішов назустріч Першому Білоруському фронту.
Через пару тижнів Байерлі перетнув лінію фронту із піднятими руками і словами "ya amerikanski tovarisch!" і опинився у розташуванні 1-го танкового батальону 1-ї гвардійської танкової бригади. Він умовив командування батальону залишити його і став кулеметником на єдиному в батальноні "Шермані".
Умовляв він, треба сказати, не аби кого, а замкомбатальона гвардії капітана Олександру Григорівну Самусенко:
Радянським танкістом Джозеф Байерлі воював місяць, встигнувши звільнити Альт-Дервіц, отримав поранення і потрапив у госпіталь. Там його і знайшов Жуков, до якого дойшли чутки про відмороженого янкі. На прохання Байерлі, Жуков видав йому листа, з яким бравий десантник-танкіст вирушив до Москви, в посольство США, де й дізнався, що вважається загиблим. 21 квітня Джозеф Байерлі був у рідному Мічігані.
Гвардії капітан Самусенко померла від ран 3 березня 1945.
Джозеф Байерлі дожив до 2004 року. У 1946 році він одружився. Вінчання проводив той самий священник, що за два роки до того відслужив по Байерлі паніхиду у тій самій церкві.
А ось це колишній посол США в Росії Джон Джозефович Байерлі:
