Знову Жванець. Ну тягне мене туди.
11 липня, 20-00. Здавалося б, фігня: якихось 17 км від Кам'янця. Вдвічі фігня: час ще не аж ТАКИЙ пізній. Траса - наїжджена. Світловий день сприяє, теє-сеє...
Фіг вам, любі друзі. Мене, голосуючу лише і виключно на автобусних зупинках, наші прості трударі-водії щиро приймали за представницю найдревнішої на робочій вахті. Одні навіть підібрали, а коли зрозуміли, що я трохи не тово, не та, виставили з буса посеред поля. Пішла голосувати в Гаврилівці. Причому жоден автобус не ставав. Ставали косноязикі ідіоти, які вважали, що я курвочка. Блін, в мене немає жодної міні-спідниці!!!!
Нє, я дібралася, причому жива-здорова. Але тенденція якась дивна. Мені ж не 16 років, а 8 вечора - не такий вже й вечір на початку липня. Ну і шлюх на наших трасах я ніколи не бачила. Дивно це все. Дивно і гидко.
Виробився вже рефлекс - боюся їздити одна. А ніколи такого не було:(