Горбово: територія новорічного щастя
Новий рік почався з нуля.
На термометрі. :о)
Новий рік почався з перших грицевих самостійних прогулянок - вже не один-два кроки, а цілком собі 10-12 - і без ручок, сам.
Але новий рік як свято... ну знаєте - Новий рік - він для мене починається завжди з Горбової.
І хай там вона буде навіть Горбово, нехай. Навіть думки такої немає - зустріти рік без горбівської маланки. І так вже чотири роки. Бо Горбова (ну Горбово, добре) обов'язково зробить тебе щасливою. Гарантовано. Залізно.
Можна, я не буду розказувати все з самого початку? Багато що про маланку в Горбовій є за тегом.
Саме головне, що треба знати: 1 січня супер-маланка ходить у Горбовій Герцаївського району за 17 км на схід від Чернівців (добиратися туди - по чудовій, чудовій, ЧУДОВІЙ дорозі - зробили в 2011 р. до приїзду Кирила Гундяєва у монастир в Банченах).
Це розкішний мікс з ритуалу і переберії, але у випадку Горбової переберія, спрофонована вашківцями усякого штибу, піднімається на нові висоти, перетворюючись з просто карнавалу на високе мистецтво.
Бо здивувати когось в наші часи - це таки високе мистецтво і важка праця.
Щороку виїздиш десь під полудень з Кам'янця - це може бути сонце і мороз, а може бути сніг і завірюха, та за будь-якої погоди дорога буде схожою: нечисленні автівки, між якими крейсерами пливуть міжобласні автобуси (ті кілька, які курсують 1 січня - Чернівці-Дніпропетровськ там чи Вінниця-Чернівці) і несуться до найближчого румунського КПП турецькі TIRи. Світ завмер, він ще спить після новорічної ночі. Села пусті, магазини зачинені, базарчики у Недобоївцях і Боянах напівпрозорі, ілюзорні - і лише ялинки та обплетені гірляндами святкові олені на балконах сільських хат нагадують, що життя триває, просто зараз - період інтенсивної короткої сплячки. У багатьох на столах ще тазики їжі, лягли всі пізно, на роботу не треба - світ втикає, як сонний кіт на сонячну пляму на килимі.
Світ спить - а ми їдемо у Горбову. Це або добирання попутками з масою пересадок (5-6 за 100 км - цілком реально), або нашою тойотою зі скептичною мамою за кермом. Весь час боїшся, справді боїшся одного: а що, як приїдемо, а Горбово спить так само, як Динівці чи Припруття? Що, як їхали дарма?
А потім з перших же хвилин у Горбовій розумієш: ні фіга не дарма, от він, початок твого року.
Концентроване щастя - на обличчях маланкарів, дітей, та всіх, хто з усіх куточків села та з сусідніх Молниці чи Радгоспівки поспішає до горбівського будинку культури. Там - епіцентр.
Але ще до того, як маланкуючі зберуться в цій точці на втіху натовпу, вони обійдуть кожну хату села. Не лише Горбової - кадр вище зроблено у Молниці. Отже, і до сусідів на вогник заглядають.
Лише у 2011 р. Горбова додала до фольклорних уратур і перетанцьовувань з жіноцтвом незвичні платформи (назовемо їх поки так) - і як все змінилося з часів того першого саморобного танку! Я була впевнена, що минулорічного дракона Смока, виготовленого командою Тіту Кришмару, нічого переплюнути не зможе.
І перше, що побачила в селі - ось цю платформу - цю думку закріпило. Ні, Смок був шедевром, таке більше не повториться, Горбова більше не здивує.
Ага, аякже. Люди, це справжня хатка на курячих ніжках! Ніжки рухаються, баба Яга у ступі літає навколо хатки, це просто О-ФІ-ГЕН-НО!
От, на відео подивіться, там всього пару секунд:
Click to view
Та тут не те що я, тут навіть Мік і Гриць здивовані - а це така публіка, що її здивувати дуууууже важко.
А ще додайте до дракона і курячих ніжок (вони їхали на бичках, зірці маланки-2013) традиційні костюми...
Так, перші кілька років я теж чіплялася до хлопців з запитаннями, навіщо на них стільки намиста. "Бо ж гарно!" - була відповідь, котру я по-снобському не розуміла. Тепер розумію.
Гарно - і все.
Ось в цьому кадрі все, що робить Горбово унікальним. Ритуал плюс розум і фантазія. Результат чудовий. Саме так і має бути: народні звичаї не мають бути маринованими помідорами у слоїку. Звичай має жити і дихати, розвиватися.
Бо коли народному мистецтву залишають місце лише на сценах районних будинків культури й у дитячих гуртках, культура помирає. В цьому феномен буковинської маланки: звичай не законсервували у форматах шкільних ранків та концертів “з нагоди”, її не розігрують за надрукованими у райвно методичками. Буковинська маланка - жива. Вона остання з шереги народних дійств: інші вже там, у вирії методичок і сценаріїв. І саме шлях трансформації маланки, який вибрали у Горбовій (Горбовому. Чорт, як же правильно, а?:), імпонує найбільше.
От вона, Маланка :о)
Бо ж шляхи є різні.
Приліплені до Чернівців з різних сторін Чагор, Коровія і Молодія багато років роблять яскраві бліц-кріги, влаштовуючи 14 січня набіги на чернівецькі околиці на машинах-платформах. Вони давно позбулися того, що не сприймав снобізм містян: ведмедів і жидів, лікарів і Маланок - власне, фольклору, витоків свята. Зате переберійну частину підняли на новий рівень - крутий, карнавальний. Це їхні супер-джети, “Аврори”, “Титаніки” та боліди “Формули-1” нарізають кола між центральним автовокзалом та сірим готелем “Черемош”, збурюючи буденну заклопотанність міста гучною музикою і танцями на платформах. Чагорські і коровійські перебрані повертають метрополії те, чого вона відцуралася, у тому вигляді, в якому місто готове маланку прийняти. Осучаснення. Модернізація. Вихолощення всього малозрозумілого, дивного, нетолерантного. Карнавал заради карнавалу. Ось в такому вигляді маланка б і дожила до ХХІ століття, якби не віддалені від трас села, що зберегли автентику древнього дійства.
І якби не Горбова.
Їм вдається поєднати дві частини, котрі дуже мало пасують одна до одної в інших поселеннях. В Красноїльську машини - це взагалі дикунство якесь, зайве на прадавньому дійстві. У Вашківцях платформи - невід'ємна частина карнавалу і загального бедламу: без вульгарності немає Вашківців.
В Горбовій... Може, тут просто люди інші? Подивіться, як неймовірно приємно вони посміхаються :о) Ви не уявляєте, які вони класні.
В Горбовій немає вульгарності - ну, майже немає, бо якась псевдо-хвойда сьогодні і тут з'явилася на трасі, піднімаючи спідничку і демонструючи рвані колготки. Хвороба, яка давно заразила Горошову і Вашківці, колись добереться і сюди - але поки що тут все зі смаком і без вульгарності.
І дуже емоційно. Бачили б ви, як вони витанцьовують, як перекидаються у снігу, як блищать їхні очі.
Ось це лише маленька частина маланки - і маланки втомленої, яка вже аж до Молниці дійшла. Але й тут все відбувається чітко і за сценарієм: всі необхідні танці будуть виконані.
А вони запальні, швидкі - навіть на морозі б не змерзли маланкарі.
Але й тут є місце ніжності.
Це частина звичаю - обов'язкове перетанцьовування з жіноцтвом.
І перетанцьовують не лише у дворах, а й на трасі :о)
Баба Яга і дракон по подвір'ях не ходять. Вони десерт, що пропливає головною сільською вулицею.
Їм дуже радіють діти і місцеві...
а от у водіїв автівок вид часом такий... набурмосено-дурнуватий. Я, мовляв, в Герцу їду до приятеля, а тут ви зі своїм святом, заважаєте. Не розумію таке.
ось правильна реакція пасажира машини на маланку, вчіться.
Бо моя реакція, напевно, аж надмірна. Ну, зараз покажу.
Ось яке майже сімейне фото з одним з головних придумщиків горбівської маланки.
Ні, це не тато, мама і син.
Тато цей момент якраз знімає :о)
Дуже б хотілося з маланкарями якось поговорити, довго, вдумливо - на маланці це не зробиш.
Бо є багато питань, мене ж цікавить все.
Навіть чому у Горбовій так люблять зайців :о)
Маланка у Горбовій ще й сама толерантна у питаннях дорожніх піратів - можливо, вже була. Бо цьогоріч маланкарі спиняли машини більш масово і затято. Але багато не просили, ніякого рекетирства a la Горошова тут немає.
Хай би і не було...
Ще танці маланкарів у дворі.
Фух, про що ще забула написати?
Про малесеньких малят, які теж вже йдуть подивитися маланку у костюмах маланкарів?
Про те, як личать дівчатам ці яскраві хустки?
Про те, як я радію, що Гриць побачив ТАКУ маланку? :о)
Про вдячність до оркестру - без музикантів маланка втратить певну долю шарму.
Про серце дракона?
Про головного відчайдуха Горбової - в 2014 році він сидів у пащі дракона, цьогоріч він взагалі змінив собі стать 6:о)
Ну, може, ще про шматок поламаної мрії: 1 січня маланкує весь герцаївський район, я давно хотіла побачити якісь інші маланки, особливо тернавську, з солом'яними ведмедями.
Обломилося: ми доїхали в Тернавку по білій кризі замість дороги, ми допитали місцевих чоловіків, де б злапати маланку, але злапати її нам не вдалося. Може, наступного року?
Кадр чомусь нагадує святкування в Боянах. Воно через тиждень :о)
Ось що ще: в Чернівцях щороку 15 січня проводиться масштабний Маланка-фест. Цьогоріч мали його відмінити: у країні війна, хіба до святкувань?
Але фестиваль буде. Знаєте, чому? Бо кілька хлопців, які зараз перебувають в АТО, спеціально на маланку взяли відпустки. Вони хочуть відмаланкувати, це важливо для них. А отже, це важливо для Буковини і країни.
Буковинська маланка - наше багатство. І ніякі зайди не заберуть її у нас.
Я все так само дивуюся писі Чернівців: у них під боком ТАКЕ свято, а місто спить і ігнорує саму гарну і привітну маланку України.
Ні журналістів (крім мене), ні телебачення. Дивно це.
Жоден корпоратив не здатний на таке, повірте. Хоча - що я там знаю, я ніколи не була на корпоративах :о)
І я дуже заздрю жителям Горбової - класно, коли прокидаєшся вранці, а у твій двір йде ТАКЕ.
А повз паркан суне і взагалі ТАКЕ.
Коротше, Горбово - ви класні, я вас люблю.
Сподіваюсь, через рік зустрінемося знову.
Мій репортаж в Укрінформі