Кельменці і Кам'янець: ескалація святковості
Я вже боюся в жж заходити, бо в мене все те саме. Ескалація шаленства, маланки множаться, наростають, сьогодні було відразу дві.
Районне свято "Наша маланка дністрова" у Кельменцях.
І ІІ фестиваль вертепів "Різдвяна зірка" у Кам'янці.
Минулорічний фест вперше проводився на Соборній вулиці в центрі Кам'янця - і дуже сподобався.
Самі ж розумієте: у місті всі ті календарні обрядові звичаї просто не виживають, Кам'янець ані разу не виключення. Не вижили у нас маланки.
Соборна - якраз і був шанс для колядок вийти у люди, мізерна надія на відродження традицій.
В резерваті ж будинку культури фестиваль "Різдвяна зірка" перетворився на концерт -
шикарний, потужний, гарно продуманий - але лише концерт.
З могутнім акордом гранд-фіналу, який навіть мене, спадкового атеїста, розчулив... Але це вже сцена, це вже бар'єр між глядачами і посівальниками (посівали щедро, вся була в зерні).
Більше кадрів тут
на контрасті з масштабним концертом в Кам'янці кельменецьке свято виглядало камернішим, але й домашнішим.
Кельменецька маланка
Жодних бар'єрів, всі на одному рівні, всі навколо міської ялинки.
Для мене це, власне, був шанс вибратися в Кельменці -
я не була там зі шкільних часів.
Ну бо за архітектурою туди не поїдеш - нема там нічого такого, від чого краєзнавцю тепло на душі.
Зате люди симпатичні.
І маланкують весело.
Так як поспішала в Кам'янець, до кінця (та навіть до середини) не добула, хоч і шкода.
Мені ж правда цікаво.
Навіть такі дрібниці, як сцена, затягнута буковинським килимом: так по-хорошому провінційно, так просто.
Оце я так буду на маланки вибиратися у 2063 році.
Якщо щшось резюмувати: на Кельменеччині, як і в сусідніх Сокирянщині та Новоселиччині, нікуди без коня. Кінь - головний.
Є коза.
Є циганки.
Які гадають дівчатам за дзвінку монету.
Є жид (самовизначення жида: "У мене є крам - значить, я жид!" І далі йде демонстрація краму: панчохи, сірники, ковбаса, гумка якась - та багато там всякого).
Звичайно ж, є маланка.
Ель Маріачо клеївся до дівчат - і вони допомагали його грати на гітарі. Він навіть віддав їм свій медіатор - як справжня рок-зірка.
Ні, це не Красноїльськ і навіть не Новоселиця.
Але теж цікаво.
Шкода, половини учасників географічно не зідентифікую.
Тепер залишився тільки один (захід) - "Від різдва до Йордану" у неділю у чернівецькому скансені.
Районне свято "Наша маланка дністрова" у Кельменцях.
І ІІ фестиваль вертепів "Різдвяна зірка" у Кам'янці.
Минулорічний фест вперше проводився на Соборній вулиці в центрі Кам'янця - і дуже сподобався.
Самі ж розумієте: у місті всі ті календарні обрядові звичаї просто не виживають, Кам'янець ані разу не виключення. Не вижили у нас маланки.
Соборна - якраз і був шанс для колядок вийти у люди, мізерна надія на відродження традицій.
В резерваті ж будинку культури фестиваль "Різдвяна зірка" перетворився на концерт -
шикарний, потужний, гарно продуманий - але лише концерт.
З могутнім акордом гранд-фіналу, який навіть мене, спадкового атеїста, розчулив... Але це вже сцена, це вже бар'єр між глядачами і посівальниками (посівали щедро, вся була в зерні).
Більше кадрів тут
на контрасті з масштабним концертом в Кам'янці кельменецьке свято виглядало камернішим, але й домашнішим.
Кельменецька маланка
Жодних бар'єрів, всі на одному рівні, всі навколо міської ялинки.
Для мене це, власне, був шанс вибратися в Кельменці -
я не була там зі шкільних часів.
Ну бо за архітектурою туди не поїдеш - нема там нічого такого, від чого краєзнавцю тепло на душі.
Зате люди симпатичні.
І маланкують весело.
Так як поспішала в Кам'янець, до кінця (та навіть до середини) не добула, хоч і шкода.
Мені ж правда цікаво.
Навіть такі дрібниці, як сцена, затягнута буковинським килимом: так по-хорошому провінційно, так просто.
Оце я так буду на маланки вибиратися у 2063 році.
Якщо щшось резюмувати: на Кельменеччині, як і в сусідніх Сокирянщині та Новоселиччині, нікуди без коня. Кінь - головний.
Є коза.
Є циганки.
Які гадають дівчатам за дзвінку монету.
Є жид (самовизначення жида: "У мене є крам - значить, я жид!" І далі йде демонстрація краму: панчохи, сірники, ковбаса, гумка якась - та багато там всякого).
Звичайно ж, є маланка.
Ель Маріачо клеївся до дівчат - і вони допомагали його грати на гітарі. Він навіть віддав їм свій медіатор - як справжня рок-зірка.
Ні, це не Красноїльськ і навіть не Новоселиця.
Але теж цікаво.
Шкода, половини учасників географічно не зідентифікую.
Тепер залишився тільки один (захід) - "Від різдва до Йордану" у неділю у чернівецькому скансені.