Горбова-2013 (Malanca la Horbova 2013)
Моє 1 січня було краще за ваше - бо в мене була маланка і немає телевізору.
(Навіть не стільки маланка, як уратура (Uratura)
Хоча починалося все не райдужно: 1 січня вранці дістатися навіть Чернівців було дуже важко.
Я ненавиджу український громадський транспорт - бо я користуюся переважно ним, і він таки задовбав. Особливо його відсутність.
Так що діставатися довелося попутками - масою попуток. До Хотина, потім довго мерзнемо там, до Недобоївців - і замерзаємо вже там, нарешті турецьким ТІРом до Боянів - і знову годинне очікування хоч на що-небудь, що підбере до Чернівців. Три спроби викликати таксі тільки погіршили ситуацію:
- А можна замовити машину з Боянів?
- Девушка, а что такое Бояны?
- Це село таке.
- А где оно? Ага, а дальше вам куда?
- В Горбову.
- А что такое Горбова?
Блін.
Зате в попутках панував святковий настрій. В першій ми прослухали псевдо-циганське завивання про "Повешаюсь на рукаве рубашки", турок програвав російсько-кавказьку пісню про "Постарели мы с тобою, постарели, и не жалко будет умирать", а в бусі Чернівці-Миколаїв на зворотній дорозі телевізор в салоні раптом прогавкав: "Ежедневно в городе находят трупы женщин и детей, у всех их зверски вырезаны органы". Далі було святкове кіно про зрізані роговиці і вкрадені і заховані у дипломат нирки. Я запитала водіїв, чи правда вони ось так уявляють свято. Включили щось про Наполеона і Ржевського, але хоч неголосно. А від екрану можна захиститись шторкою з вікна.
І все це для того, щоб побачити таких от генералів маланки. Таксі таки взяли на кемпінгу, до епіцентру свята воно обійшлося нам у 80 гривень. Дивовижно, але машина була не прокурена і в ній грала A-ha.
Зате дорога додому була легкою і швидкою. Гермес Трисмегіст завжди правий, чорт.
Правда, мрія про Тернавку знову не збулася, але колись і вона збудеться.
З маланками ж така справа: кожна нова - це просто вибух нових вражень і емоцій. Кожен перший раз неповторний, тебе все дивує, ти не знаєш, що за рогом - в будь-якому сенсі. Перший Красноїльськ був просто революцією в свідомості. Всі інші класні, але вже не такі.
І не тільки тому, що була-бачила. Хоч яким сильним був оцет Карпат, хоч як круто він закрутив всі кришки на консервації ритуалів, та час невблаганний навіть в горах.
Для живих звичаїв потрібне середовище: ті, хто виконує ритуал - і ті, для кого його виконують.
Іржа того, що чомусь вважається цивілізацією, а насправді є вкрай зіпсутим теле-недо-продуктом з-за східного кордону, поглине колись і маланки, і Карпати.
Років за двадцять під час новорічних свят школярі з Горбової будуть відтворювати на шкільних ранках сцени з Маланки - а розчулені батьки аплодувати і згадувати молодість.
Ніхто вже не пам'ятатиме, чому, власне, коні, чому вояки в намистах, чому дід мороз витанцьовував з граблями, а інші чоловіки - хто з мотиками, хто з косами.
Тому я хочу бачити це вживу, я хочу набутися свідком чогось прадавнього, що дивом проіснувало аж до ХХІ століття.
Бо є різниця - купити класний, безперечно, костюм для маланки -
Чи довго-довго-довго вишивати його самому.
Кашкети зверху бачите які?
Так, витончених естетів такий масив брязкіток, намистин, дзеркалець, вишивок таких кольорів може довести до колористичної коми, але це такий ж вияв народного мистецтва, як і невідані звірі Марії Приймаченко.
Click to viewЦе потребує часу - і тому народна складова в маланках тане. Хоча все ще є - і я щаслива, що... і так далі.
І розцяцькована військова форма - це в хлопців, а дівчата ж консервативні і прекрасні. Правда прекрасні.
(Але цей кадр демонструє не лише хустки і сорочки, а й кришталь замість доріжок і доріг. Як же сьогодні було слизько!)
Зрозуміло, що дуже цікаво ходити власне за народною маланкою -
Від хати до хати, не минаючи жодної.
Це ми приїхали на кілька годин - і поїхали собі геть. Вони ж маланкують ще з вечора, від першої зорі.
В ці дні маланка для Горбової - це full-time job. Навіть для юних матусь. :о).
Вони урочисто заходять у кожен двір -
Музики-лаутарі залишаються біля паркану - і далі все відбувається за знайомим всім з дитинства сценарієм.
І як же їх чекають у дворах!
Вояки у намистах обов'язково перетанцьовують з усім жіноцтвом обійстя - без різниці, скільки років жіноцтву. Танцюють всі дами - від кількох місяців до 80 років.
Хати, до речі, прикрашені у Горбовій так, як нечасто який будинок у Кам'янці. І сніговики чудові.
Їм теж цікаво на маланку подивитися.
Цьогоріч бачили в селі три маланки - ці були найпершими. Маланка завжди висміює найбільші страхи року, що минув, - і календар майя не міг не згадатися в Горбовій.
Думаєте, рік змії не згадали? Хха!
А ще в цієї маланки були прекрасні панночки. Кокетливі такі. :о)
За іншою маланкою ми прослідували аж до її тріумфального виступу перед сільрадою. Я знову так тішилася, що дід мороз насипав мені повні жмені цукерок.
В цієї маланки були дуже привітні люди (хоча ВСІ маланкарі у Горбовій - дуже привітні, це направду класно, хороші люди) - і неймовірний віз.
Блін, народ, ви ж зрозумійте: щоб вразити своїх односелян, ці люди змайстрували таких от дерев'яних бичків - в бичків рухаються ноги і голови, вони ревуть, а з носів валить пар. Бички запряжені у воза з дерев'яними колесами, в бичків добрі очі і лискучі роги - ну класно ж!
Тут розкривається секрет хитрої бико-системи. Я спочатку думала, там всередині хтось сидить. А Мік зразу все зрозумів. Класно :о)
Вже знайомий з минулого року флегматичний кухар знову смажив шашлики просто під час процесії.
Я вся пропахла димом :о).
А, часом питають, яка ж це маланка 1 січня, коли вона в ніч з 13 на 14-те? Так Герцаївщина живе в унісон з румунською православною церквою, а в тої, на відміну від снопа українських релігійних організацій, григоріанський календар. Меланії в них якраз 31-го грудня, а Василя - 1.01.
Чому вершники - теж зрозуміло. Головний помічник селянина протягом віків заслужив таких от ритуалів.
Кордони на трасі (чудовій, розкішній трасі - дорога до Горбової, напевно, найкраща в Західній Україні - бо ж поруч Молниця і Банчени, а туди то Гундяєв, то янукович почергово навідуються), так от, кордони на трасі Є, але такого рекету, як у Вашківцях чи там в Буденці, немає. Дасте кілька гривень - дякують, ні, заставляти не будуть. Людяні, кажу ж.
Коменданти маланок у Горбовій не такі серйозні і заклопотані, як у Красноїльську. Там це часто важкий обов'язок - тут теж обов'язок, але якось ставляться до нього простіше, радісно - траплялися просто дивовижно веселі, приємні коменданти. Це якраз один з них міліцейським жезлом як паличкою диригента управляє маланкою.
І маланкарі класні, позують залюбки, їх дуже тішить, що на маланку приїхали подивитися аж з іншої області.
Ох, було б ТАКЕ у рідній області - може, дивилася б на нього. А так - дякую Чернівеччині, що вона робить початок нового року справді незабутнім.
Справді :о)