Це знову сталося: маланка в Красноїльську-2012
В мене є виправдання: так довго в Красноїльську на маланці я ще не сиділа, повернулася піздно, навіть не встигла фоти переглянути як слід.
Але в мене правило: подія - звіт. Відразу.
Інакше на чорта воно все :о)
За те, що дісталася туди-звідти без проблем дякую чернівецьким вікінгам і особисто tanik_mak.
Позаду вікінг -і попереду теж (бо фотографує мене).
Часу на розумні коментарі немає - пізно, а я встала о п'ятій. Кордони були аж з Чудею, перше, що побачили в Красноїльську, було це:
Народ ще весь був у храмі, ми встигли проскочити аж туди ще до встановлення міліцейських кордонів. Потім з'ясувалося, даремно ми проскочили. дорогою назад був ШАЛЕНИЙ корок з ведмедів і циган.
Традиційно впала на хвіст маланці з Путни і ходила за ними по дворах.
З кожним двором маланка ставала все чисельнішою.
Нові учасники підтягувались один за одним.
І так, було катастрофічно слизько.
Я шпорталась, грузла в сугробах - бо в Красноїлсььку 13 січня о 20-00 наступила-таки зима.
Два роки тому він ще хникав, коли його фарбували королевою. Зараз - он який красунчик росте.
І Карпати позаду.
Автентична, справжня маланка найкраще виглядає у автентичному середовищі. Сrasna-Красноїльськ саме такий. Тут чимало стародавніх, але дуже задбаних, акуратних хат. Селище-музей.
Розговорилася з дівчатами з кута Путна, дуже приязними, з чудовою українською. Покликали за собою подивитися на тражанську маланку. Без них в житті б дороги не знайшла. А це теж Тражани, але такі... вашківці-стайл.
В Путні коней нема. В Тражан от є.
Прогнози передрікали якісь погодні страхіття, було ж фантастично гарно.
Ідеальний час для зміни іміджу.
Ведмедя піднімають після короткого привалу. Кадр про масштаб крил. Там, здається, навіть більше за 5 метрів.
І якщо ви думаєте, що крилаті ведмеді НЕ танцюють, то помиляєтесь.
Танцюють всі.
І у ведмедів це виходить чудово.
І, ох, як же щиро. Як по-справжньому. за що і люблю: за справжні емоції.
Вони тут кришталевої чистоти і найвищої проби.
І за адреналін. За тестостерон. За мужність.
І - так, уявіть собі, це саме мужність.
І за здорове дикунство.
І за привітність (господи, скільки ж народу з найкрутішими камерами там було цього року...)
Тражани йдуть!
І малі, і дорослі.
Ведмеді йдуть! Унікальні, з крилами.
І їх не зупинить навіть хлипка кладочка через річку.
Цигани йдуть! Ведмеді йдуть!
Крилатим трохи тісно (на фоті № 2 видно :о))
І не сказати ж, що абстиненти...
А пошлості тут нема.
Циган береже свого ведмедя (часом - своє стадо ведмедів. Табун. Зграю. Банду).
Ведмідь голодував і майже не пив перед маланкою, сидів на дієті (подивіться на штани з соломи і вгадайте чому). Але зараз - можна. І попити трішки.
І перекусити. Вони на ногах вже добу, але залишилося вже трішки.
Так, мої сюжети повторюються з року в рік. Але особисто для мене є й нові: нарешті побачила, як вдягають крилатого тражанського ведмедя.
І допомагають взутися (сам він це ніяк не зробить. Майже як я з своїм сімфізітом зараз).
Як космонавти перед виходом у відкритий космос вдягають свої скафандри, так ведмеді пірнають у солом'яну темряву іншого світу, язичницького світу, де вони можуть стати не Ніколаями, Аурелами чи Василями, а Урсу, прадавнім Звіром, символом красноїльської маланки.
Минулорічних волів пам'ятаєте? Цього року були коні - і вони тягнули чудові, реальні ткацькі верстати не знаю якої давнини. Покажу в статиці, тут світло краще.
А це вже маланка на повну котушку - у дворі одного з селищних ресторанів.
Все у суворому порядку: спочатку танцюють діди і баби. Он скільки в них палиць. Далі королі і королеви.
Далі шаленство циганів і ведмедів.
Сибірський такий циган.
О, власник кабака власною персоною - і верхи. Джигіт!
І весь час ця мелодія. Ось ця, я її закачала.
mai sus, mai sus, mai sus
sa se vada cat de urs,
cat de urs tapalagos,
cine boala tio mai scos,
asa negru inseuros,
numai pae si rogoz
op, op ole op.
Буковинці неймовірно музикальний народ, але Красноїльськ звучить лише цією мелодією.
Не те щоб цього мало, ні, вона - гімн, вона - символ.
Але виходячи з вибитих вікон у місцевій музичній школі, скоро й її будуть програвати магнітофонами.
Путна йде! Мої улюблені, неймовірні, маскулінні цигани - всі звідси.
Але про звірів своїх теж турбуються.
О, ну ось він, щорічна моя модель, самий усміхнений і фотогенічний "циган" світу.
Лапочка, правда? :о)
Хоча вони всі класні, всі.
Бо справжні.
і з вибритими підмишками (правильно!).
Так от про симфіліт, сірєчь нестачу кальцію у вагітному організмі. Три години біганини по заметам - і все, ноги вирішили, що з них вистачить. Далі я не бігала, не ходила - я волочилася сяк-так. Тому далі все скомкано.
Якось добрела до примарії, там якраз щедро посівали одні за одними. Вся в зерні була :о)
Карета швидкої поруч вселяла надії. Підійшла поближче.
Так там з лікарів тільки він і його чотири колеги, а з ліків - тільки молоток, яким кращий невролог україни лупив нещадно всіх, кого асистенти схопили, покалали на ноші і відволікли в карету. Нє, дякую, мені це не допоможе.
Було багато платформ, народних всяких штук, але я так хочу спати, я хочу вже швидше це закінчити. Тому перемотаємо на швидкій перемотці трохи вперед - до моменту, коли до примарії дісталася Путна. Першою.
Вони живуть цією мелодією, вони віддаються їй. Це н можна видресирувати і відрепетирувати. Цим живуть.
На парадування Тражани і Дяла (це крилаті з червоними штанами, по минулорічних звітах за тегом красноїльськ їх багато є) сили встати з лавиці не було, реально не було.
Але - ну нарешті! - з боку Красношори теж почулися сурми. Сус іде!
Я бачила їх вперше. Булави тут ще не хворіють гігантомахією.
А ведмеді - схожі на серця, велетенські серця з соломи.
А ще вони влаштовували "Перехід контрабандиста через державний кордон з наступним його жорстоким розстрілом".
І якщо у мене колись ще будуть сили, я покажу про це більше. А зараз - спати.
Красноїльськ, спасибі, що ти є. Long live Krasnoilsk! Long live Malanka!
Красноїльська маланка: частина ІІ
Мій репортаж на УНІАН