Остання столиця. Це сталося.

[kamienczanka]

Як і було обіцяно раніше, "Остання столиця" нарешті відбулася. Навіть все ще відбувається :о).



І я знову занадто втомлена, щоб щось довге писати. Вибачте.




Абсолютно нове дійство для Кам’янця (якщо не для України) - фестиваль по кам’янецькій добі УНР (1919-1920 рр.).

Реклами було так мало, що майже і не було (кілька біг-бордів по місту - от і все). Але коли це реконструктори робили заходи виключно для публіки?


Вони їх завжди для себе роблять. Ну і для публіки теж. Але - для себе.


В фестивалі взяли участь Кам’янець-Поділсььке військово-історичне товариство, Львівське товариство пошуку жертв війни «Пам’ять» ( Урич, пам’ятаєте?), клуби з Києва та Хмельницького. Був народ з Прилук, Кривого Рогу, Жидачева...
Загалом - близько 60 чоловік.


Це ми не рахуємо жіноцтво і дітисьок.


Хоча жінки - вони і в УГА служили, чотовими були.


Я знаю, на кого ви дивитесь. Я теж від неї погляду відірвати не могла.

Трішки обличь.


Круглі скельця дуже мало кому личать. Тут все ок. Це Київ. Певно.



Один з найкращих екскурсоводів Кам’янця... Ні.
Давайте так:


Один з кращих екскурсоводів Кам’янця Олег Мороз.



В жж нік Ніколаускас. Кривий Ріг. Здається, добрий-предобрий.



Святковий манікюр з Прилук. Там і без нігтів було на що поглянути - шикарна блондинка. :о)



Сміт-Вессон? Ага. Зрозуміло чиї руки. Гайдука. (Випереджаючи його прохання: ні, це не справжня зброя, це репліки).



Молодий татусь Вітамін (Віктор Годний) - з букетом для Симона Петлюри.



Цього разу чемний і правильний пан Любомир з «Пам’яті».

Ой, ні, неправильний метод обрала. З обличчями я до ранку спати не ляжу. Давайте як завжди.
Перший день фестивалю був вчора - і він переважно складався з розбивки табора учасників у Старій фортеці. Живуть в наметах, а ночі зараз не теплі.


Антипедагогічний кадр з Антіном і цигаркою. І сорочкою.



Та що ж це таке? Антипедагогічний кадр з Андрієм і цигаркою. І кулеметом.



Вранці в фортеці вже всі були на місці.



Коротка урочиста частина - перед владою міста, кількома вітчизняними телеканалами - і японським телебаченням.



Далі Гайдук відчиняє важкі двері фортеці - хлопці йдуть до меморіальної дошки отамана С.Петлюри на колишньому приміщенні Міністерства військових справ.



Колона рухається повз Тринітарський костел. Може, здалося, а може, й справді на ОС дисципліна була значно більш жорсткою, ніж на ТГ.








Ранкове сонце, гарно так - але народу навколо практично немає. Десята ж ранку.





Коротка історична довідка про Вірменський майдан в часи директорії, покладання квітів.




І салют на честь України.





В флягах узвар.

А на плацу - муштра. А потім назад - у табір, в фортецю.




А потім знову з фортеці - на бойові позиції.



Червоні йдуть окремо, галичани - окремо, наші хлопці (перша піхотна розвідка Третьої залізної дивізії) - теж окремо.



Перетаскування кулеметів - справа важка і невдячна.



Для достовірності більшовики начепили скрізь автентичного вигляду агітпроп.






Бою чекали на палючому сонці досить довго - бо з міста вкрай повільно йшов «парад вишиванок» (три з половиною вишиванки і багато-багато курсантів. В камуфляжі). Це взагалі був самий дивний парад в місті: так як міст повністю перекрили, для багатьох людей єдиною можливістю потрапити у Старе місто було приєднатися до колони. Так що в колоні, відразу за заступниками мера, йшов відомий міський дивак-напівбомж, чоловік з великою коробкою піци і ще багато дивних в святковій колоні людей. Але таки дочекалися глядачі й бою.





Я про це не буду багато - дам Гайдуку картинки, він краще все днями пояснить. Гільз було!!!! Я навіть навіщось назбирала кілька штук :о).



Стрілянини було багато.



Добро перемогло.



Резюмуючи - більшовики, хоч як вони кльово окопалися, райдержунівермаг не втримали. І лише один відчайдух грався в розвалинах у снайпера.



Друга битва - теж з усіма трьома кулеметами - розгорілася за ратушею.



Це більшовики.



Це унр-івці.



Це битва.





А це вже з бою.



«Козак Вінський, покиньте шерег! За проявлену мужність у роботі з гранатою - козаку Вінському - слава!» - «СЛАВА!»
Це Антін так жартує. Бо граната Вінського на похилій бруківці прикотилася назад і розірвалася за півметра до своїх же хлопців.



Революційний матрос з «Андрея Первозванного» був своєрідним морським дивом.

А як душевно було в таборі увечері! Тільки я ж без фотоапарата зараз. Так що подяка Світлані Мельник - за кенон. І Віктору Годному - за нікон. Допомогли! :о)

Click to view

УНІАН
На міському форумі є інші картинки -і не лише мої
Мій репортаж на "Українській правді"