Міжнародна фієста до 225-ліття повітроплавання в Україні: неділя, останній день
Знаєте, як важко вставати о п'ятій ранку? Ну добре, знаєте. А знаєте, як почуваєш себе, зробивши о шостій ранку, можливо, одну з найбільших дурощів року?
Планувалася романтична і нова річ: кулі мали зустріти схід сонця у небі. Сідати у темряві деяким пілотам вже доводилося, а от підніматися... Мене назначили -ура, ура, УРА - мене таки назначили - до улюбленого херсонського пілота, Бориса Стефановича.
В машинах безумовно було місце, і під'їхати на поле напроти фортеці я могла з комфортом. Замість цього я глипнула на годинник: до 6-50, часу старту, було ще довго. Чортик всередині прокинувся і заявив моїм голосом: "А я хочу прогулятися. Хоч нарешті на нічне Старе місто подивлюся".
І пішла. Біля ратуші, о 6-25, до мене нарешті дійшло, скільки ще чалапати - по-перше, що підйом в абсолютній темряві навіть на таку невисоку гору як Татариська (з монументом "7 культур") по заледенілій траві - та ще втіха, а в нічному Старому місті таксисти як клас відсутні. Коротше, я побігла.
Як я ковзала по пагорбу напроти фортеці, уявляйте собі самі. Як і мій розпач: піднявшись на кляті Татариська я побачила темне чорне поле. Балуністів не було.
Або змінили місце старту, або вже стартували: 6-49 на годиннику. Я провтикала за ідіотською прогулянкою шанс такого польоту!!!
Посунула в напрямку хутора Смотрич: спускатися по інею не хотілося ніяк. І тут назустріч мені - кавалькада джипів.
Я навіть розмахувала шапкою, ось як я раділа.
Іней видно, бачите?
Істота я вкрай несерйозна, штатив я забуваю (вчора ще й кришечку від об'єктива десь посіяла). А небо лише почало світлішати.
Єдині по-справжньому яскраві плями - газові пальники в руках пілотів.
Підсвічені пальниками кулі - казкове видовище. Саме таким мало бути вчорашнє вечірнє сіяння на фортеці. Але його відмінили. На жаль.
Зараз до диспозиції і фортеця, і кулі.
Все відбувається дуже швидко: холод сприяє. Одна по одній кулі відриваються від землі і летять в бік рідних Руських фільварок. Скільки їх загалом - так і не порахувала. Здається, 15.
"Рожева мрія" з Херсону, на якій полечу, стартує десь якраз в середині. Поки чоловіки з Харкова тримають оболонку, Борис наповнює її газом.
Тут вже особливо не побігаєш полем: треба бути поруч з кошиком, аби не прогавити момент.
До 7-00, як планувалося, всім у небо піднятися не вдалося. Не страшно: сонця ще немає.
Ах ну так, всім же цікаво побачити фортецю:
Вона чудова, кулі чудові, повітроплавання чудове, Кам'янець чудовий, в такі хвилини любиш всіх.
Така от хитра фізика: поки сонце не встало, холодне повітря не дуже дає себе підкорити. Кілька куль, які, як і "Мрія", хотіли летіти каньйоном, шкребуть кошиками по кущах, одна навіть крутиться навколо осі як дзига, зависнув на місці. Так пілоти намагаються перехитрити вітер.
"Борис, под "Бегущей ланью" не лети, там провода, строго запрещено!" - це рація.
А все одно й не вийшло б - холод поки царює, сонця все ще немає. Зробимо хитріше: піднімемося і полетимо НАЗАД. До фортеці. Навіть не думала, що таке можливо, але ж...
Згори куля-дзига (теж Херсон) виглядає велетенським грибом-дощовиком.
Рація прохрипіла незнайомим голосом: "Восход солнца по календарю". Думаю, всі в ту хвилину подивилися на схід.
З'явився новий вітер. Він несе на північний захід. Старого міста вже не буде. Буде цікава і пізнавальна промислова екскурсія. Познайомтесь, дітки, ось це джерело поганого запаху в Кам'янці перед дощем: відстіники Довжоцького спиртзаводу.
За якийсь кілометр-півтори ми пролітаємо і сам спиртзавод. Одна з куль займається промисловим шпигунством. Думаю, це екіпаж "Хортиці" їх підмовив. Сама куля "Хортиця" висить досить довго неподалік відстійників: здається, пілот таки хотв торкнутися кошиком води в невеликому приватному ставку. Не в відстійниках, бачите!
Далі Довжок, ліс, ферми.
За проліт над фермами в Європі штрафанули б. В нас поки ще можна над ними літати. Але в стаді одна з корів таки перелякалась. Спочатку завмирала як вкопана, а потім почала дуркувати, стрибати, битися, а потім взагалі вприприжку побігла. Ви бачили, як корова бігає вприприжку? Погудіть над нею пальниом - побачите.
Перший день фієсти
Другий день фієсти
Ще багато ранкових фотографій фортеці і куль є тут (на двох сторінках, на другій ще й урочисте відкриттямеморіальної дошки на честь річниці повітроплавання)
Плюс цими ж днями в місті проходив скальний фестиваль "Осінній Кам'янець", там теж екстремально, спортивно - але по-іншому. Більш юно.