Эх, прокачу, або Антикварний фотошоп
Якщо тобі років 17 і ти тільки освоюєш фотошоп, перше, що ти зробиш - приліпиш до свого зображення шикарний фон і голу Пем Андерсон (якщо ти хлопець) чи напівголого Бреда Пітта (якщо ти... а, яка різниця хто? Голий Бред Пітт ніде зайвим не буває).
І дуже може бути, що на колажику буде присутня якась ламборджіні дьябло чи хоча б скромний Корвет.
Сто років тому все було так само. Мрія трохи підфарбувати дійсність, зробити їй кльовий мейк-ап - така природня. Дороги ще не задихалися від пробок і машини були саме що не засобом для пересування, а розкішшю. Їх і доклеювали. Топорно, примітивно часом - та яка різниця?
Прикладів можна приводити сотні, обмежимося більш скромним числом. Почнемо зі Львова:
На центральній картинці - Ельжбета. Дуже багато листівок-колажів пережили не одне, не два і навіть не чотири видання. А отже - користувалися попитом. Піпл хавав, ага.
Вулиця Третього Травня була впевненим фаворитом.
Тернопіль
Стрий. Особливо перша картинка, з вокзалом, тішить. Час пік! Трафік! Життя вирує! Фотограф, певно, місяць всі ці фігурки вирізував.
Івано-Франківськ, тогочасний Станіславів.
Самбір
А ще ж були колажі з натовпами людей, кіньми і навіть собачками. Та це тема для окремих постів. Я зараз побідкаюся трошки.
От сни, так? Реалізація мрій за Фройдом, так? І от якщо прийняти на віру те, що там, в снах, ми справжні, то що ж виходить? ну, з тим, що я тверда, переконана лесбіянка, я змирилася вже давно. Але що я ще й шовіністка, навіть не підозрювала.
Уві сні ми з Міком їхали роздолбаним поїздом в Албанію, чомусь безвізову. Поїзд був повний албанців, які виглядали як дуже порепані житям кустуріцівські цигани і які займалися тим, що крали їжу. Причому навіть не ховаючись - просто завалювали в те страшне купе, відкривали наші рюкзаки і спокійно і задоволено діставали звідти все їстивне. В сусідів по купе теж. І коли поїзд зробив зупинку під Турецьким мостом в нас (там дуже кльовий пляж - в снах я там часто буваю. В реальності це місце існує, але ЗОВСІМ не таким), так от, я придумала, як відвадити албанців від наших припасів. Ми, ті, хто не албанці, побігли до Смотрича з пластиковими пляшками, куди набирали брудну глинисту воду - і робили вигляд, що п*ємо її, похрюкуючи від задоволення. А ще рвали очерет і траву і робили вигляд, що їмо їх - і албанці клюнули,і наші канапки були врятовані.
Жоден албанець ні разу нічого поганого мені не зробив. Жоден. Ні разу.
А, і ще. Повернуся з екзилу - пакети в супермаркетах будуть не безкоштовні, а від 10 гривень за штуку. І тільки так.