Четвертий день. Бар
Бар -- це місто на узбережжі Чорногорії ближче до Албанії. Ми вирішили сьогодні туди поїхати. Встали пораніше і пішли ловити автобус на нашу зупинку. Прочекали 25 хвилин, і біля нас зупинилось таксі. І всього за 15 євро нас довезли до самого старого міста. Можна було б зекономити, але на вулиці неймовірно жарко, 35 градусів, і хто знає, де шукати ті автобуси. Водій таксі -- мусульманський серб, який проводить зиму в Німеччині, дуже наполягав, щоб ми переїхали туди жити. Казав, там великі зарплати, а робота легка: посуд помити і поприбирати в ресторані. Півгодини робити і дві тисячі в місяць у тебе в кишені. Ми промовчали у відповідь.
Старий Бар мені дуже сподобався. Там доступні всі об'єкти для огляду, ніде немає злих наглядачів, всюди можна фоткати, і видно, що за цим доглядають, бо всюди ведеться реконструкція. Мабуть таким міг би бути Чуфут Кале, якби його не розтягли караїми на каміння. Було дуже жарко і після огляду ми пішли назад в Бар. Старий Бар стоїть на горі і ніхто там не живе.
На фото: руїни старого Бара. Вид вниз на селище. Купол старої турецької лазні. Через "банки" проходить світло. Цитадель. В деяких місцях будинки збереглися гірше. Акведук, по якому в місто подавалась вода. Реконструойований. Кактуси, висотою в метр. Князівський палац, так гарно заплетений. Метелик, а навколо валяється інжир.
На фото: Башта з годинником 1752 року. Я на місці колишньої церкви. Стіни колишніх будинків. У нас в Чуфут-Кале такого немає. Я в старих воротах. Фреска св. Миколая. Руїни. Прес, яким давали оливкову олію. Я там для масштабу.
По дорозі вниз побачили вказівник на найстаріше маслинове дерево і пішли туди. Теліпалися довго, сонце нещадно палило в голову. Шлях полегшували численні інжирні дерева -- смоковниці, які росли на узбіччі дороги. Були ще мандаринові і апельсинові дерева, але плоди на них ще зовсім зелені. Коли ми дійшли до старої маслини, мені вже нічого не хотілося. Дерево виявилося старим і корявим. Попутно я побачила, що ж таке є маслинове дерево, і виявила, що тут дуже багато цих маслинових дерев. Куплю тут оливкову олію, має бути смачна. На фото: найстаріше маслинове дерево і мандаринові сади.
На фото: оливкові гаї.
Зайшли в порт, думали доїхати в Будву на катері, але він ходить тільки зранку і ввечері. Тому ми ліниво попленталися на ринок, купили кіло персиків і два кіло інжиру. Їх тут так багато, а у нас не продають зовсім. Іноді в маркети завозять, але це зовсім не те. Потім довго ішли на автостанцію, і хвилин за 40 дісталися додому.
На фото: Такої висоти виростає олеандр. Порожня припляжна вулиця в Барі. В Будві в цей час значно більше людей. Пожежний гідрант. Пальма, вони мені досі в диковинку.
На фото: вулиця Бара
Завтра поїдемо в каньони. Суботу проведемо тут, сходимо в Бечічі, а там морозиво, магазини і бурек. А ще хочемо в Боко-Которську бухту і на Скадарське озеро, і на паравозику покататися.