(no subject)
"...усі мої друзі або одружені, знуджені й депресивні, або самотні, знуджені й депресивні, або переїхали з міста, рятуючись від нудьги і депресії. А деякі з них придбали будинки, що для особистості, мов поцілунок смерті. Коли хтось говорить тобі, що купив будинок, це те саме, якби він повідомив про втрату власної індивідуальності. Можна одразу ж зрозуміти купу речей: те, що вони застрягли на ненависних роботах; те, в них немає грошей; те, що кожен вечір вони проводять за переглядом відео; те що в них п'ятнадцять фунтів зайвої ваги; те, що вони вже не прислухаються до нових ідей. Це наганяє страшенну депресію. Але найгірше в цьому те, що людям, які живуть у власних будинках, навіть не подобається те, де вони живуть. Вони радіють лише в ті рідкісні миті, коли мріять про покращення. Боже, звідки ця невдоволеність? Увесь світ перетворився на один величезний тихий будинок, схожий на той, у якому живе в Техасі Дірдра. Життя не повинно бути таким."
От і матеріалізація думки, яку в висловлювала в попередньому пості і яку я знайшла в "Поколінні Х". Ця книжка покращує мені настрій. А оскільки насувається друга частина осені, період моральних випробувань, яка ще й нагадує сценарій "Дня сурка" то це вкрай добре.
***
Загалом думками я вже в січні. Якщо я не зможу поїхати з причин не надто суттєвих речей, я буду в затяжній депресії. Без жартів.
***
Edvard Munch "Model by the Wicker Chair" (detail)
От і матеріалізація думки, яку в висловлювала в попередньому пості і яку я знайшла в "Поколінні Х". Ця книжка покращує мені настрій. А оскільки насувається друга частина осені, період моральних випробувань, яка ще й нагадує сценарій "Дня сурка" то це вкрай добре.
***
Загалом думками я вже в січні. Якщо я не зможу поїхати з причин не надто суттєвих речей, я буду в затяжній депресії. Без жартів.
***
Edvard Munch "Model by the Wicker Chair" (detail)