"Кто -то потерял на поле брани ногу, кто-то друга, кто-то жизнь, кто-то душу. Люди под трехцветным флагом потеряли в бескрайних полях под Иловайском последние капли совести и чести".
Я зашла запостить эту же цитату. Только с небольшим комментарием. Люди под трехцветным флагом ничего не потеряли. Совести и чести у них отродясь не было.
Мне весьма доставил рассказ медика Всеволода Стеблюка:
"Потрапили у полон до російських десантників із Костроми. На той час рядовий склад вважав, що вони на навчаннях на території РФ, а Україна на них напала. Вони кричали: «Ви шо, дурні? На кого ви поперли? Чого ви напали на Вєлікую Расію?» Мені це доводив один супроводжуючий. Я з ним ходив за своїм медичним рюкзаком на місце, де ми впали після вибуху. Хлопець казах, Тюльген, строковик. Зовсім дитина. Він мені казав «Дєдушка, чого ви на Росію напали? Ми готові дати відсіч!» І він був здивований, коли я його підвів до таблички з написом «Новокатеринівка». Кажу: «Подивись, якою мовою написано. Ви в Україні»."
Comments 12
Парням вечная память. Герої не вмирають.
Reply
А то что-то много стало "уставших от войны"... Из числа тех, кто её и в глаза-то не видел...
Reply
Reply
http://www.unian.net/society/1492554-hroniki-ilovayskogo-ada.html"
Reply
Люди под трехцветным флагом ничего не потеряли. Совести и чести у них отродясь не было.
Reply
"Потрапили у полон до російських десантників із Костроми. На той час рядовий склад вважав, що вони на навчаннях на території РФ, а Україна на них напала. Вони кричали: «Ви шо, дурні? На кого ви поперли? Чого ви напали на Вєлікую Расію?» Мені це доводив один супроводжуючий. Я з ним ходив за своїм медичним рюкзаком на місце, де ми впали після вибуху. Хлопець казах, Тюльген, строковик. Зовсім дитина. Він мені казав «Дєдушка, чого ви на Росію напали? Ми готові дати відсіч!» І він був здивований, коли я його підвів до таблички з написом «Новокатеринівка». Кажу: «Подивись, якою мовою написано. Ви в Україні»."
http://tyzhden.ua/Society/172699
Reply
Reply
Reply
Leave a comment