Весна в "Українській Венеції"
На вихідних відкривали сезон весняних подорожей традиційним маршрутом Одеса - Вилково - Білгород Дністровський - Шабо - Одеса. Вилково, звичайно, це "фішка туру". А особливо приємно побувати там, коли все цвіте, адже весна туди прийшла набагато раніше.
Сімейне фото. Цього разу я взяв у подорож маму і обох своїх хлопців.
Прогулянка "вуличками" міста. Це "найфотогенічніший" район Вилкова, ну ще може дачі на віддалених островах виглядають не менш колоритно.
Білгородський канал, одне із найстаріших відгалужень Дунаю. Центральна "магістраль" міста, сюди виходять всі канали-єрики.
База "Пелікан". Тут закінчується пішохідна екскурсія і починається водна - йдемо по Дунаю до моря.
Анкудінове гирло - неширока протока, обидва береги якої зайняті садами та полуничними плантаціями.
"Бабайка" - головний вид транспорту. Човен повинен мати номер, і бути зареєстрованим у прикордонній службі.
Напис "вино" зустрічається майже на кожній брамі. Пропонують місцевого виробництва кислячок - суху "ізабеллу". Тут це вино називають "новак".
Поблизу місця впадіння у море Андудінове гирло з'єднується з Полуденним. Вгору підемо іншим маршрутом.
Наша "шкаралупа" пришвартовується на "нульовому" кілометрі.
Баклани та пелікани позують "за окрему плату".
Баклан в позі орла. Як виявилось, це не манія величі, а просушка крил.
Щось схоже на метелика.
Фотосесія з ноликом.
Дорога назад. Малюк завжди в центрі уваги.
Залишки старого рибальського поселення.
А ось і вони - мисливці за дунайським оселедцем.
Очаківське гирло, захід сонця.
Ми вже замерзли і зголодніли, нас зігріває тільки думка про юшку з сазана і вечерю з шашликами.
Ранок на рибному базарі. Купуємо дунайку.
Ажіотаж навколо сазана. Такого нам подавали на вечерю.
А дунайка чекає мене вдома, тому всім цьомки, я побіг за пивом.