Частина 1.Оскільки місце ночівлі ми бачили тільки при світлі ліхтариків, то вранці було цікаво оглянути місцину стоянки, бо вона виявилась доволі цікавою. У затінку плакучих верб не відчувалось сонця, тому можна було повалятись і встати о девятій. До речі, вперше побачила плакучі верби, точніше, шо вони реально плачуть - це коли на тебе періодично
(
Read more... )
Comments 23
Reply
*бере себе в руки* дякую)
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
поминки в кафе - шось мені це нагадує!
а в конотопі в того голюбого велисопеда така штука, шоб торбу на рулі возить, і її в колесо не зажовувало! о.
Reply
про торбу - відкрила мені очі!!!
про подорожі - да! давай! бо з ремонтом самоката шото я бачу туго діло йде
Reply
Reply
Reply
Reply
часто зупиняємось, їмо морозиво, каву з печенячком топчем - це у нас замість обіду, бо ми тіки снідаємо і вечеряємо "нормально" - готуємо в казані супи/каші
Reply
Leave a comment