а поїзд нічний - як ворота у другу суботу
вони не нові але я на них щиро молюсь
у мене тут друзі у мене тут дім і робота
у мене тут - все і у цьому суботня і радісна суть
а кожна субота - як сходинка щабелів якова
і день як можливість нової свободи росте
і дим від свободи лишає гіркий післясмак але
в тунелі з'являється світло й вмикається небо просте
я щиро молюсь на свої не нові ворота
хоч пульс мій на стиках кидає в глухі судоми
субота - не річка у неї і вдруге входиш
коли зупиняється поїзд на станції «вдома»